Poczekalnia - Jacek Kaczmarski

Siedzieliśmy w poczekalni, bo na zewnątrz deszcz i ziąb

Do pociągu sporo czasu jeszcze było

Można zatem wypić kawę, albo rzucić cos na ząb

Bo nikt nie wie kiedy człek znów napcha ryło

Wtem słyszymy kół stukoty i lokomotywy świst

Więc rzucamy się do wyjścia na perony

Ale w miejscu na zatrzymał megafonów zgrzyt i pisk

— To nie wasz pociąg!

— ogłosiły megafony

Uwierzyliśmy megafonom

Uprzejmie wszak ostrzegły nas

Po co stać w deszczu na peronie

Skoro przed nami jeszcze czas

Żarcie szybko się skończyło, nuda zagroziła nam

Zaczęliśmy drzemać, marzyć i flirtować

Ktoś przygrywał na gitarze, zanucili tu i tam

Zaciążyły nam do tyłu nasze głowy

Wtem słyszymy kół stukoty i lokomotywy świst

Więc ospale podnosimy się z foteli

Ale w miejscu nas zatrzymał megafonów zgrzyt i pisk

— To nie wasz pociąg!

— przez megafon powiedzieli

Uwierzyliśmy megafonom

Pomarzyć w cieple — dobra rzecz

Po co stać w deszczu na peronie

Zamiast w fotelu miękkim lec

Po marzeniach przyszła kolej na dziewczyny oraz łyk

Co pozwolił nam zapomnieć o czekaniu

Gdy tymczasem za oknami «enty» już się użył świt

I poczuliśmy się trochę oszukani

Więc gdy znowu kół stukoty usłyszeliśmy i świst

W garść się wzięliśmy i dalej na perony

Lecz zatrzymał nas na progu już znajomy zgrzyt i pisk

— To nie wasz pociąg!

— ogłosiły megafony

Uwierzyliśmy megafonom

W końcu nie było nam tak źle

Po co stać w deszczu na peronie

Gdzie z wszystkich stron wichura dmie

Uderzyło nas jak gromem, spojrzeliśmy wreszcie w krąg

Choć już wiele, wiele świtów przeminęło

I patrzymy w starcze oczy powstrzymując drżenie rąk

Zadziwieni, gdzie się życie nam podziało

Wybiegamy na perony, lecz na torach leży rdza

Semafory hen pod lasem opuszczone

Żaden pociąg nie zabierze już z tej poczekalni nas

Milczą teraz niepotrzebne megafony

I gorzko się zapatrzyliśmy

W zabrane nam dalekie strony

I w duszach swych przeklinaliśmy

Tę łatwą wiarę w megafony

Ми сиділи в залі очікування, бо надворі йшов дощ і холодно

До потяга йти було ще довго

Тож можна випити кави чи щось з’їсти

Бо ніхто не знає, коли людина знову набиває нору

Потім ми чуємо стукіт коліс і свист локомотивів

Тож поспішаємо на платформи

Але там, де зупинилися гучномовці, припинився вереск і вереск

— Це не твій потяг!

Гучномовці оголосили

Ми повірили мегафонам

Адже нас люб’язно попередили

Навіщо стояти на пероні під дощем

Так як час ще є

Їжа швидко закінчилася, і нам загрожувала нудьга

Ми почали дрімати, мріяти і фліртувати

Хтось грав на гітарі, туди-сюди наспівували

Голови тяжіли на спинах

Потім ми чуємо стукіт коліс і свист локомотивів

Тож давайте повільно вставати зі своїх місць

Але в нашому місці гучномовці зупинили скрип і скрип

— Це не твій потяг!

Сказали через мегафон

Ми повірили мегафонам

Бачити уві сні тепле - до добра

Навіщо стояти на пероні під дощем

Замість м’якого крісла літаю

Після снів настала черга дівчат і ковток

Що змусило нас забути про очікування

А тим часом за вікнами «ента» вже світало

І ми відчували себе трохи обдуреними

Тому, коли ми знову почули стукіт коліс, ми почули свист

Ми зібралися і пішли далі до платформ

Але на порозі нас зупинив уже знайомий вереск і писк

— Це не твій потяг!

Гучномовці оголосили

Ми повірили мегафонам

Зрештою, для нас це було не так вже й погано

Навіщо стояти на пероні під дощем

Де вітер віє на всі боки

Нас вдарило, як грім, ми нарешті зазирнули в коло

Хоч багато-багато світанок минуло

І дивимося в старі очі, припиняючи тремтіння рук

Здивований, куди поділося наше життя

Біжимо на платформи, а на коліях іржа

Курячі семафори біля лісу

З цієї зали очікування нас більше не потягне

Непотрібні динаміки зараз мовчать

І ми гірко дивилися

На далекі сторінки, відібрані у нас

І ми проклинали в душі

Ця легка віра в мегафони