Pijak - Jacek Kaczmarski

Pijany poeta ma za złe że klaszczą

Że patrzą na niego ciekawie

Że każdy mu nietakt łaskawie wybaczą

Poeta wszak wariat jest prawie

Nie chodzi po ziemi współżyje z duchami

Ich mowę na wylot zna przecież

I cóż że ogląda się wciąż za trunkami

Alkohol nie szkodzi poecie

Kochają go bardzo drwiąc z rąk jego drżenia

Ta drwina współczucia ma nazwę

Ugoszczą przytulą ukoją cierpienia

A on mimo wszystko ma za złe

Do łez się zamartwią że znowu nic nie jadł

Że pali za dużo i nie śpi

Że w oczach mu tańczy szaleńcza zawieja

A oni pragnęliby pieśni

Zakocha się szczerze trzy razy na tydzień

I wtedy zstępuje na ziemię

Czasami w połowie wieczoru gdzieś wyjdzie

Czasami wpół słowa zadrzemie

A oni się wtedy po cichu rozzłoszczą

Że nie dba gdy w krąg niego siedzą

Lecz czegoś mu jednak naprawdę zazdroszczą

Lecz czego zazdroszczą nie wiedzą

П’яний поет обурюється, що вони плескають

Що вони дивляться на нього з цікавістю

Щоб вони пробачили йому будь-яку провину

Адже поет майже божевільний

Він не ходить по землі, він живе з привидами

Адже він наскрізь знає їхню мову

Ну, ви все ще шукаєте напої

Алкоголь не шкодить поетові

Вони його дуже люблять, знущаючись над тремтячими руками

Ця насмішка над співчуттям має назву

Вони обіймуть вас і заспокоять ваші страждання

І він досі проти цього

Вони будуть переживати до сліз, що він знову нічого не їв

Що вона занадто багато курить і не спить

Що шалений вітер танцює в його очах

І вони хотіли б пісень

Він справді закохується тричі на тиждень

А потім він спускається на землю

Іноді посеред вечора кудись вийде

Іноді півслова задрімати

А потім мовчки розсердуться

Що йому байдуже, коли навколо нього сидять

Але вони йому щось справді заздрять

Але до чого вони заздрять, вони не знають