Nie lubie - Jacek Kaczmarski

Nie lubię gdy mi mówią po imieniu

Gdy w zdaniu jest co drugie słowo — brat

Nie lubię gdy mnie klepią po ramieniu

Z uśmiechem wykrzykując — kopę lat!

Nie lubię gdy czytają moje listy

Przez ramię odczytując treść ich kart

Nie lubię tych co myślą, że na wszystko

Najlepszy jest cios w pochylony kark

Nie znoszę gdy do czegoś ktoś mnie zmusza

Nie znoszę gdy na litość brać mnie chce

Nie znoszę gdy z butami lezą w duszę

Tym bardziej gdy mi napluć w nią starają się

Nie znoszę much, co żywią się krwią świeżą

Nie znoszę psów, co szarpią mięsa strzęp

Nie znoszę tych, co tępo w siebie wierzą

Gdy nawet już ich dławi własny pęd!

Nie cierpię poczucia bezradności

Z jakim zaszczute zwierzę patrzy w lufy strzelb

Nie cierpię zbiegów złych okoliczności

Co pojawiają się gdy ktoś osiąga cel

Nie cierpię więc z niewyjaśnionych przyczyn

Nie cierpię niepowetowanych strat

Nie cierpię liczyć niespełnionych życzeń

Nim mi ostatnie uprzejmy spełni kat

Ja nienawidzę gdy przerwie mi rozmowę

W słuchawce suchy metaliczny szczęk

Ja nienawidzę strzałów w tył głowy

Do salw w powietrze czuję tylko wstręt

Ja nienawidzę siebie kiedy tchórzę

Gdy wytłumaczeń dla łajdactw szukam swych

Kiedy uśmiecham się do tych którym służę

Choć z całej duszy nienawidzę ich!

Я не люблю, коли мене називають моїм ім’ям

Коли в реченні є кожне друге слово – брат

Я не люблю, коли мене плескають по плечу

З усмішкою, криком – купи років!

Не люблю, коли читають мої листи

Через плече читає зміст своїх карток

Я не люблю тих, хто думає все

Найкраще нанести удар по зігнутій шиї

Я ненавиджу, коли хтось змушує мене щось робити

Я ненавиджу, коли вона хоче прийняти мене за жалість

Ненавиджу, коли туфлями в душу забігають

Особливо, коли на це плюють, вони намагаються це зробити

Я ненавиджу мух, які харчуються свіжою кров’ю

Я ненавиджу собак, які хапають шматочок м’яса

Я ненавиджу тих, хто прямо в себе вірить

Навіть коли їх пригнічує власний імпульс!

Я ненавиджу відчуття безпорадності

З чим полювана тварина дивиться на дула рушниць

Я ненавиджу збіги поганих обставин

Що відбувається, коли хтось досягає мети

Тому я ненавиджу з незрозумілих причин

Ненавиджу непоправні втрати

Ненавиджу рахувати нездійснені бажання

Перед останнім ввічливий зустрічає кішку

Я ненавиджу, коли він перериває мою розмову

Сухе металеве цокання в трубці

Я ненавиджу, коли мене стріляють у потилицю

Я відчуваю огиду лише до залпів у повітрі

Я ненавиджу себе, коли здригаюся

Коли я шукаю своїх виправдань для нечестивих

Коли я посміхаюся тим, кому служу

Хоч я ненавиджу їх усією душею!