Kosmonauci - Jacek Kaczmarski

Posadzili na fotelach miękkich nas

I pasami do nich ciała przywiązali

I zamknęli nad głowami szczelny właz

I od zewnątrz śruby w nim pozakręcali

Hełmy głowy nam wessały jak pijawki

I oddzielił nas od świata brzuch potwora

Jeśli słychać coś to to co jest w słuchawkach

Jeśli widać coś to to w telewizorach

W cichą ciemną przestrzeń nieba wystrzelili nas

I patrzyli póki się nie upewnili że

My próżni w stanie nieważkości

Gdzie z opóźnieniem nas dochodzą głosy z Ziemi

Gdzie w normie humor dobry w normie mdłości

W normie powolność mózgu niedokrwienie

Ciągle w tym samym stadium dojrzałości

W jakim nas wystrzelono w ten bezdenny krater

Z takim zasobem o swym losie wiadomości

Jaki nam da — koordynator

Słychać tylko jego lub spikera głos

Na ekranach gąszcz wykresów i wyliczeń

Jaką siłę daje atomowy stos

Ile jemy mięsa w proszku i słodyczy

Nie lecimy my odkrywać gwiazdozbiorów

Ani z obcych planet uszczknąć gruntu gramów

Naszym wielkim celem jest ogólnie biorąc

KONSEKWENTNA KONTYNUACJA PROGRAMU!

Cicha ciemna przestrzeń nieba nas otacza

I nikt z nas na razie nie rozpacza, że

My w próżni w stanie nieważkości

Przedmioty myśli słowa krążą gdzieś bezwładnie

Że automaty weszły w stan nieomylności

I wszystko wiedzą dokładnie

Że rozłożone porcje naszej aktywności

Że czas nieprędki gdy staniemy znów na Ziemi

Wrócimy — sądząc po programów niezmienności —

Gdy coś się bez nas na niej — zmieni!

Посадили нас у м’які крісла

І прив’язали тіла до них ременями

І вони закрили щільний люк над головою

А ззовні в ньому закрутили гвинти

Шоломи наших голів смоктали нас, як п’явки

І від світу нас відділило черево чудовиська

Якщо ви щось чуєте, що в навушниках

Якщо ви щось бачите, то це по телевізору

Нас запустили в безмовний темний простір неба

І вони дивилися, поки не переконалися

Пилососимо невагомим

Де голоси із Землі затримуються

Там, де нормальний гумор хороший до звичайної нудоти

Нормальна ішемія уповільнення мозку

Все ще на тій же стадії зрілості

У якому нас запустили в цей бездонний кратер

З таким ресурсом про його долю новини

Що він нам дасть - координатор

Ви чуєте лише його голос чи голос диктора

На екранах — хаща графіків і розрахунків

Яку силу дає атомна купа?

Скільки ми їмо пудри і солодощів

Ми не збираємося відкривати сузір'я

Ні з чужих планет, щоб відхопити землю грам

Загалом, наша велика мета

Послідовне ПРОДОВЖЕННЯ ПРОГРАМИ!

Нас оточує тихий темний простір неба

І ніхто з нас ще не впадає у відчай

Ми у вакуумі і невагомі

Об’єкти думки слова десь інертно циркулюють

Що автомати увійшли в стан непогрішності

І вони все точно знають

Щоб ми розподілили частини нашої діяльності

Що це не час піку, коли ми стоїмо на Землі

Ми повернемося - судячи з програм незмінності -

Коли щось зміниться без нас на цьому – воно зміниться!