Konfesjonał - Jacek Kaczmarski

Bo widzę, że ta spowiedź - to piosenka —

Dla siebie ją samego wykonuję…

To też grzech — więcej grzechów nie pamiętam

Ale tego jednego — nie żałuję!

Niech będzie pochwalony Jezus Chrystus

Formuły tej nauczył mnie przyjaciel

Myślałem o spowiedzi w formie listu

Lecz słowa napisane — brzmią inaczej

Nie zmusza mnie do tego próżność, trwoga

Ciekawość, nawyk, nastrój tej świątyni

Nie wierząc w Boga — obraziłem Boga

Grzechami następującymi:

Bo widzę, że ta spowiedź - to piosenka —

Dla siebie ją samego wykonuję…

To też grzech — więcej grzechów nie pamiętam

Ale tego jednego — nie żałuję!

Za prawo me uznałem to, że żyję

Za własną potem wziąłem to zasługę

I — co nie moje — miałem za niczyje

Więc brałem, nigdy się nie licząc z długiem

Uznałem, że mam prawo sądzić ludzi

Dlatego tylko, że mam tę możliwość

Poznawszy sposób — jak sumienia budzić

Zbierałem obudzonych sumień żniwo

Bo widzę, że ta spowiedź - to piosenka —

Dla siebie ją samego wykonuję…

To też grzech — więcej grzechów nie pamiętam

Ale tego jednego — nie żałuję!

Bogactwo zła, którego byłem świadom

Było mi w życiu — tylko za ostrogę

Cierpieniem cudzym żyłem i zagładą

Gdy cierpieć, ani ginąć sam — nie mogłem

Stworzyłem świat — na podobieństwo Świata

Uznawszy, że na wszystko mam odpowiedź

Lecz nie wyjąłem misy z rąk Piłata

I nie uniknął swojej męki — Człowiek

Bo widzę, że ta spowiedź - to piosenka —

Dla siebie ją samego wykonuję…

To też grzech — więcej grzechów nie pamiętam

Ale tego jednego — nie żałuję!

Wierzyłem szczerze w wieczne prawo baśni

Co każe sobie istnieć - dla morału

Że życie ludzkie samo się wyjaśni

I wola ma jedynie służyć ciału

Więc nazywałem szczęściem nieodmiennie

To, co zadowoleniem było — z siebie

I nawet teraz bardzo mi przyjemnie

Że tak we własnych wątpliwościach grzebię

Bo widzę, że ta spowiedź - to piosenka —

Dla siebie ją samego wykonuję…

To też grzech — więcej grzechów nie pamiętam

Ale tego jednego — nie żałuję!

Bo widzę, że ta spowiedź - to piosenka —

Dla siebie ją samego wykonuję…

To też grzech — więcej grzechów nie pamiętam

Ale tego jednego — nie żałuję!

Бо я бачу, що ця сповідь - це пісня -

я роблю це для себе...

Це теж гріх — більше гріхів не пам’ятаю

Але це одне - я не шкодую!

Хвала Ісусу Христу

Цій формулі мене навчив друг

Я думав про визнання у формі листа

Але написані слова звучать інакше

Марнославство і страх не змушують мене до цього

Цікавість, звичка, настрій цього храму

Не віривши в Бога, я образив Бога

Наступні гріхи:

Бо я бачу, що ця сповідь - це пісня -

я роблю це для себе...

Це теж гріх — більше гріхів не пам’ятаю

Але це одне - я не шкодую!

Я зробив своїм законом, що я живий

Тоді я взяв на себе заслугу

І те, що не було моїм, я не мав ні для кого

Тому я брав це, ніколи не беручи до уваги борг

Я відчував, що маю право судити людей

Тільки тому, що у мене є така можливість

Знаючи дорогу - як розбудити совість

Я збирав пробуджену совість після жнив

Бо я бачу, що ця сповідь - це пісня -

я роблю це для себе...

Це теж гріх — більше гріхів не пам’ятаю

Але це одне - я не шкодую!

Багатство зла, яке я усвідомлював

Було це в моєму житті – просто на шпору

Я пережив чужі страждання і знищення

Коли я страждаю чи помираю сам – не міг

Я створив світ – за образом світу

Враховуючи, що у мене є відповідь на все

Але я не взяв чашу з рук Пилата

І не уникнув його мук — Людина

Бо я бачу, що ця сповідь - це пісня -

я роблю це для себе...

Це теж гріх — більше гріхів не пам’ятаю

Але це одне - я не шкодую!

Я щиро вірив у вічний закон казки

Те, що вона змушує себе існувати - заради моралі

Це людське життя пояснить саме собою

А воля лише служити тілу

Тому я завжди називала щастям

Чим був задоволений - собою

І навіть зараз я дуже задоволений

Що я переживаю власні сумніви

Бо я бачу, що ця сповідь - це пісня -

я роблю це для себе...

Це теж гріх — більше гріхів не пам’ятаю

Але це одне - я не шкодую!

Бо я бачу, що ця сповідь - це пісня -

я роблю це для себе...

Це теж гріх — більше гріхів не пам’ятаю

Але це одне - я не шкодую!