Epitafium dla Włodzimierza Wysockiego - Jacek Kaczmarski

To moja droga z piekła do piekła

W dół na złamanie karku gnam!

Nikt mnie nie trzyma, nikt nie prześwietla

Nie zrywa mostów, nie stawia bram!

Po grani!

Po grani!

Nad przepaścią bez łańcuchów, bez wahania!

Tu na trzeźwo diabli wezmą

Zdradzi mnie rozsądek — drań

W wilczy dół wspomnienia zmienią

Ostrą grań!

Po grani!

Po grani!

Po grani!

Tu mi drogi nie zastąpią pokonani!

Tylko łapią mnie za nogi

Krzyczą - nie idź!

Krzyczą - stań!

Ci, co w pół stanęli drogi

I zębami, pazurami kruszą grań!

To moja droga z piekła do piekła

W przepaść na łeb na szyję skok!

«Boskiej Komedii» nowy przekład

I w pierwszy krąg piekła mój pierwszy krok!

Tu do mnie!

Tu do mnie!

Ruda chwyta mnie dziewczyna swymi dłońmi

I do końskiej grzywy wiąże

Szarpię grzywę - rumak rży!

Ona — co ci jest mój książę?

-

Szepce mi…

Do piekła!

Do piekła!

Do piekła!

Nie mam czasu na przejażdżki wiedźmo wściekła!

— Nie wiesz ty co cię tam czeka —

Mówi sine tocząc łzy

— Piekło też jest dla człowieka!

Nie strasz, nie kuś i odchodząc zabierz sny!

To moja droga z piekła do piekła

Wokół postaci bladych tłok

Koń mnie nad nimi unosi z lekka

I w drugi krąg kieruje krok!

Zesłani!

Zesłani!

Naznaczeni, potępieni i sprzedani!

Co robicie w piekła sztolniach

Brodząc w błocie, depcząc lód!

Czy śmierć daje ludzi wolnych

Znów pod knut?!

— To nie tak!

To nie tak!

To nie tak!

Nie użalaj się nad nami — tyś poeta!

Myśmy raju znieść nie mogli

Tu nasz żywioł, tu nasz dom!

Tu nie wejdą ludzie podli

Tutaj żaden nas nie zdziesiątkuje grom!

— Pani bagien, mokradeł i śnieżnych pól

Rozpal w łaźni kamienie na biel!

Z ciał rozgrzanych niech się wytopi ból

Tatuaże weźmiemy na cel!

Bo na sercu, po lewej, tam Stalin drży

Pot zalewa mu oczy i wąs!

Jego profil specjalnie tam kłuli my

Żeby słyszał jak serca się rwą!

To moja droga z piekła do piekła

Lampy naftowe wabią wzrok

Podmiejska chata, mała izdebka

I w trzeci krąg kieruję krok:

— Wchodź śmiało!

Wchodź śmiało!

Nie wiem jak ci trafić tutaj się udało!

Ot jak raz samowar kipi, pij herbatę

Synu, pij!

Samogonu z nami wypij!

Zdrowy żyj!

Nam znośnie!

Nam znośnie!

Tak żyjemy niewidocznie i bezgłośnie!

Pożyjemy i pomrzemy

Nie usłyszy o nas świat

A po śmierci wypijemy

Za przeżytych w dobrej wierze parę lat!

To moja droga z piekła do piekła

Miasto a w Mieście przy bloku blok

Wciągam powietrze i chwiejny z lekka

Już w czwarty krąg kieruję krok!

Do cyrku!

Do cyrku!

Do kina!

Telewizor włączyć - bajka się zaczyna!

Mama w sklepie, tata w barze

Syn z pepeszy tnie aż gra!

Na pionierskiej chuście marzeń

Gwiazdę ma!

Na mecze!

Na mecze!

Na wiece!

Swoje znać, nie rzucać w oczy się bezpiece!

Sąsiad — owszem, wypić można

Lecz to sąsiad, brat — to brat

Jak świat światem do ostrożnych

Zwykł należeć i uśmiechać się ten świat!

To moja droga z piekła do piekła

Na scenie Hamlet, skłuty bok

Z którego właśnie krew wyciekła —

To w piąty krąg kolejny krok!

O Matko!

O Matko!

Jakże mogłaś jemu sprzedać się tak łatwo!

Wszak on męża twego zabił

Zgładzi mnie, splugawi tron

Zniszczy Danię, lud ograbi

Bijcie w dzwon!

Na trwogę!

Na trwogę!

Na trwogę!

Nie wybieraj między żądzą swą a Bogiem!

Póki czas naprawić błędy

Matko, nie rób tego — stój!

Cenzor z dziewiątego rzędu:

— Nie, w tej formie to nie może wcale pójść!

To moja droga z piekła do piekła

Wódka i piwo, koniak, grog

Najlepszych z nas ostatnia Mekka

I w szósty krąg kolejny krok!

Na górze!

Na górze!

Na górze!

Chciałoby się żyć najpełniej i najdłużej!

O to warto się postarać!

To jest nałóg, zrozum to!

Tam się żyje jak za cara!

I ot co!

Na dole, na dole, na dole

Szklanka wódki i razowy chleb na stole!

I my wszyscy tam — i tutaj

Tłum rozdartych dusz na pół

Po huśtawce mdłość i smutek

Choćbyś nawet co dzień walił głową w stół!

To moja droga z piekła do piekła

Z wolna zapada nade mną mrok

Więc biesów szpaler szlak mi oświetla

Bo w siódmy krąg kieruję krok!

Tam milczą i siedzą

I na moją twarz nie spojrzą - wszystko wiedzą

Siedzą, ale nie gadają

Mętny wzrok spod powiek lśni

Żują coś, bo im wypadły

Dawno kły!

Więc stoję!

Więc stoję!

Więc stoję!

A przed nimi leży w teczce życie moje!

Nie czytają, nie pytają -

Milczą, siedzą - kaszle ktoś

A za oknem werble grają -

Znów parada, święto albo jeszcze coś…

I pojąłem co chcą ze mną zrobić tu

I za gardło porywa mnie strach!

Koń mój zniknął a wy siedmiu kręgów tłum

Macie w uszach i w oczach piach!

Po mnie nikt nie wyciągnie okrutnych rąk

Mnie nie będą katować i strzyc!

Dla mnie mają tu jeszcze ósmy krąg!

Ósmy krąg, w którym nie ma już nic

Pamiętajcie wy o mnie co sił!

Co sił!

Choć przemknąłem przed wami jak cień!

Palcie w łaźni, aż kamień się zmieni w pył -

Przecież wrócę, gdy zacznie się dzień!

Це моя дорога з пекла в пекло

Вниз на шаленій швидкості я мчу!

Мене ніхто не тримає, ніхто не робить рентгенівським знімком

Не ламає мостів, не будує воріт!

Після гри!

Після гри!

Над урвищем без ланцюгів, без вагань!

Вони тут будуть тверезими

Розум мене зрадить - сволоч

Спогади перетворяться на вовчу яму

Гострий хребет!

Після гри!

Після гри!

Після гри!

Тут мої шляхи не замінять переможеними!

Вони просто хапають мене за ноги

Вони кричать – не йди!

Вони кричать – стоп!

Ті, хто на півдорозі

І зубами та кігтями розбивають хребет!

Це моя дорога з пекла в пекло

Стрибай у прірву!

«Божественна комедія» новий переклад

І мій перший крок у перше коло пекла!

Ось мені!

Ось мені!

Руда мене хапає руками

І прив’язки до гриви коня

Я гриву рву — конь ірже!

Вона - що з тобою, мій принце?

-

Шепоче мені...

В пекло!

В пекло!

В пекло!

Я не встигаю кататися божевільної відьми!

- Ти не знаєш, що тебе там чекає...

Говорить люто, сльози котяться

— Пекло теж для людини!

Не лякайтеся, не спокушайте і приймайте свої мрії на ходу!

Це моя дорога з пекла в пекло

Поршень навколо блідої фігури

Кінь трохи піднімає мене над ними

І крок переходить у друге коло!

Надісланий!

Надісланий!

Позначено, проклято і продано!

Що ти робиш у тунелях пекла

Пробираючись по грязі, ступаючи на лід!

Чи робить смерть людей вільними?

Знову під кнут?!

— Це не так!

Це не так!

Це не так!

Не жалійте нас — ви поет!

Ми терпіти не могли раю

Це наша стихія, це наш дім!

Злісні люди сюди не зайдуть

Тут нас громом не знищить!

- Дама боліт, боліт і снігових полів

Запаліть білі камені у ванні!

Нехай біль розтане від гарячих тіл

Ми будемо орієнтуватися на татуювання!

Бо в серці, ліворуч, тремтить Сталін

Піт заливає очі й вуса!

Його профіль був там особливо гострим

Щоб він почув, як його серця рвуться!

Це моя дорога з пекла в пекло

Гасові лампи привертають увагу

Заміський котедж, невелика кімната

І в третє коло я роблю крок:

- Давай в!

Давай в!

Я не знаю, як ти сюди потрапив!

Тільки коли самовар закипить один раз, пийте чай

Синку, пий!

Пийте з нами!

Здорового живи!

Для нас прийнятно!

Для нас прийнятно!

Ось так ми живемо непомітно і мовчки!

Ми будемо жити і вмирати

Світ про нас не почує

А після того, як ми помремо, ми його вип'ємо

Кілька років прожив добросовісно!

Це моя дорога з пекла в пекло

Місто та багатоквартирний будинок у місті

Я вдихну і злегка похитаю

Я вже роблю свій крок у четверте коло!

В цирк!

В цирк!

До кіно!

Увімкніть телевізор - казка починається!

Мама в магазині, тато в барі

Син пепеша ріже, поки не грає!

На новаторській хустці мрії

У нього зірка!

На матчі!

На матчі!

За мітинги!

Знайте своє, щоб не бути помітним для безпеки!

Сусід - так, можна випити

Але він сусід, брат — він брат

Як світ такий світ, щоб бути обережним

Раніше цей світ належав і посміхався!

Це моя дорога з пекла в пекло

Гамлет на сцені, прикутий збоку

З якого щойно витекла кров -

Це наступний крок у п’ятому колі!

О мати!

О мати!

Як ти міг йому так легко продати себе!

Адже він убив вашого чоловіка

Він уб’є мене, осквернить мій трон

Він знищить Данію, пограбує народ

Дзвони в дзвінок!

За страх!

За страх!

За страх!

Не вибирай між своєю пожадливістю і Богом!

Поки настав час виправляти помилки

Мамо, не роби цього - зупинись!

Цензор дев'ятого порядку:

— Ні, в такому вигляді це взагалі не може бути!

Це моя дорога з пекла в пекло

Горілка і пиво, коньяк і грог

Найкращий з нас - остання Мекка

А в шостому колі ще крок!

На вершині!

На вершині!

На вершині!

Хочеться жити найповніше і найдовше!

Варто спробувати!

Це залежність, зрозумійте це!

Живеш там, як цар!

І ось що!

Внизу, внизу

Стакан горілки і хліб грубого помелу на столі!

А ми всі там – і тут

Натовп душ, розірваних навпіл

Після гойдалки нудота і смуток

Навіть якщо ти щодня б’єшся головою об стіл!

Це моя дорога з пекла в пекло

Темрява поволі настає на мене

Так диявольський провулок освітлює мій слід

Бо я роблю свій крок у сьоме коло!

Вони мовчать і сидять

І в обличчя мені не подивляться — все знають

Вони сидять, але не розмовляють

Тупий зір виблискує з-під повік

Вони щось жують, бо випали

Давні ікла!

Так я стою!

Так я стою!

Так я стою!

А перед ними лежить моє життя в портфелі!

Вони не читають, не питають -

Мовчать, сидять – хтось кашляє

А за вікном барабани грають -

Знову парад, свято чи ще щось...

І я розумію, що вони хочуть зі мною тут робити

І страх бере мене за горло!

Мого коня немає, а ти — натовп семи кіл

У вухах і очах пісок!

Ніхто за мене жорстоких рук не простягне

Не будуть мене мучити і різати!

Для мене тут у них восьме коло!

Восьме коло, в якому нічого не залишилося

Згадай мене всією силою!

Яка сила!

Хоч я промайнула перед тобою, як тінь!

Горіть в лазні, поки камінь не перетвориться на порох -

Я повернуся, коли почнеться день!