Encore, jeszcze raz - Jacek Kaczmarski

Mam wszystko, czego może chcieć uczciwy człowiek

Światopogląd, wykształcenie, młodość, zdrowie

Rodzinę, która kocha mnie, dwie, trzy kobiety

Gitarę, psa i oficerskie epolety

To wszystko miało cel i otom jest u celu

Na straży pól bezkresnych strażnik (jeden z wielu)

Przy lampie leżę, drzwi zamknięte, płomień drga

A ja przez szpadę uczę skakać swego psa

Na drzwi się nie oglądaj, nasienie sobacze

Gdzie w śniegach nocny wilka trop i zaspy po pas

Skacz jak ci każę, będę patrzył jak skaczesz

Encore, encore jeszcze raz |

x2

Za oknem posterunku nic nie dzieje się

Czego bym umiał dopilnować, albo nie

Dali tu stertę starych futer i człowieka

Ażeby był i nie wiadomo na co czekał

Więc przypuszczenia snuję, liczę sęki w ścianach

Czasem przekłuję końcem szpady karakana

W oku mam błysk!

(Od knota co się w lampie żarzy)

Czerwony odcisk na podpartej ręką twarzy

Na drzwi się…

Tak, jest gdzieś świat, obce języki, lecz nie tu

Tu z ust dobywam głos, by rzucić rozkaz psu

Są konstelacje gwiazd i nieprzebyte drogi

Ja krokiem izbę mierzę, gdy zdrętwieją nogi

I wtedy szczeka pies na ostróg moich brzęk

Ze ściany rezonuje mu gitary dźwięk

Ze wspomnień pieśni, które znam, tka wątek wróżb

Jak gdybym swoje życie przeżył już

Na drzwi się…

Więc jem i śpię, pies śledzi wszystkie moje ruchy

Gdy piję, powiem czasem coś, on wtedy słucha

I widzę w oknie, zamiast zimy, lampę, psa

I oficera, który pije tak jak ja

Nic nie ma za tą ścianą z wielkich czarnych belek

Nad stropem nazbyt niskim, by skorzystać z szelek

Nic we mnie, prócz do świata żalu dziecięcego

Tu nikt nie widzi, więc się wstydzić nie ma czego

Oczami za mną nie wódź, nasienie sobacze

Gdy piję w towarzystwie alkoholowych zmor

I nie liż mnie po rękach, gdy biję cię - i płaczę

Jeszcze raz!

Jeszcze raz!

Encore!

У мене є все, що може хотіти чесна людина

Світогляд, освіта, молодь, здоров'я

Сім'я, яка мене любить, дві-три жінки

Гітара, собаки та офіцерські погони

Все це мало мету, і ось вона

Охороняючи безкрайні поля (одне з багатьох)

Я лежу біля лампи, двері зачинені, полум’я вібрує

І я використовую меч, щоб навчити свого собаку стрибати

Не озирайся на двері, насіння клопів

Де в снігах нічний вовк слід і заноситься по пояс

Стрибайте, як я вам кажу, я буду дивитися, як ви стрибаєте

На біс, ще раз на біс |

х2

За вікном допису нічого не відбувається

Що б я зміг зробити чи ні

Поклали сюди купу старого хутра і чоловіка

Щоб він був і невідомо, чого він чекав

Тому я роблю свої припущення, я рахую вузли в стінах

Іноді я пробиваю кінчик меча таргана

У мене блиск в очах!

(Від гніту, що світиться в лампі)

Червоний відбиток на обличчі, яке відпочило від руки

На дверях...

Так, там є світ, іноземні мови, але не тут

Тут я вириваю свій голос з уст, щоб наказати собаці

Є сузір’я зірок і непрохідні шляхи

Я міряю кімнату кроком, коли німіють ноги

І тоді собака гавкає на мій стукіт шпор

Звук гітари резонує зі стіни

Зі спогадів про пісні, які я знаю, тче нитка ворожіння

Ніби я вже прожив своє життя

На дверях...

Так я їм і сплю, собака стежить за всіма моїми рухами

Коли я п’ю, я іноді щось кажу, а він слухає

І бачу у вікні замість зими лампу, собаку

І офіцер, який п’є, як я

За цією стіною великих чорних балок нічого немає

Над стелею занадто низько, щоб використовувати підкоси

Нічого в мені, як у світ дитячого горя

Тут ніхто не бачить, тому нема чого соромитися

Не ходи за мною очима, зернятко черв’яка

Коли я п'ю в компанії алкогольних кошмарів

І не облизуй мені руки, як я тебе бив — і плачу

Знову!

Знову!

На біс!