Cromwell - Jacek Kaczmarski, Zbigniew Lapinski, Przemyslaw Gintrowski

Idą na Londyn!

Idą purytanie!

Siłą ich czystość czyli lęk przed grzechem

Lęk rodzi wściekłość, a wściekłość - powstanie;

Idą pokonać chrześcijan — chrześcijanie

Mgłą dysząc zamiast oddechem

Broni się grzeszny król i pomazaniec

Nie tyle władzy żal mu, co zasady

Żal płynie z winy, a z winy — kajanie

Lecz nie kajania pragną purytanie:

Muszą dowody mieć - zdrady

Dowodem — zdrada.

Ów zdrajca zdradzony

Przez własne siły (te, na które liczył)

Nie może przecież zachować korony

Skoro przez Boga został osądzony

I sądzą go jego stronnicy

Jak zwykle chaos jest przy tym i zamęt

Ulica prawdę waży i rozdziela

O swoją przyszłość troszczy się parlament

Skazaniec łzawy szkicuje testament —

Z myślą o losie Cromwella

Turla się głowa królewska pod stopy

Sprawiedliwości stało się więc zadość

Dla zniewolonej wzór to Europy:

Szafot wszak w końcu biskup sam pokropił

I wielka nastała radość!

Wszystko to rankiem nadziei i wiary

Gdy strach i skrucha były zmian motorem

Wieczorem Cromwell rozpędza parlament

Sam się mianuje Lordem Protektorem:

Ofiara własnej ofiary

Idą na Londyn!

Idą purytanie!

Вони їдуть до Лондона!

Пуритани приходять!

Їхня сила — чистота, тобто страх гріха

Страх породжує лють, а лють викликає;

Їдуть перемогти християн – християн

Задихаючись у тумані замість дихання

Грішний цар і помазаник захищаються

Йому шкода не стільки влади, скільки правил

Шкода походить від провини, а провина — від підступу

Але не пуритани хочуть дорікати:

Вони повинні мати докази – зради

Доказ - зрада.

Того зрадника зрадили

Власними силами (ті, на яких він розраховував)

Адже він не може зберегти корону

Так як його судив Бог

І його послідовники судять його

Як завжди, тут хаос і плутанина

Вулиця зважує і роздає правду

Парламент піклується про своє майбутнє

Засуджений із сліз накидає заповіт -

Доля Кромвеля на увазі

Королівська голова котиться під ноги

Таким чином, справедливість була здійснена

Для полонених модель – Європа:

Адже єпископ сам окропив ешафот

І була велика радість!

Все це вранці надії та віри

Коли страх і докори сумління були рушійною силою змін

Увечері Кромвель розриває парламент

Він робить себе лордом-захисником:

Саможертва

Вони їдуть до Лондона!

Пуритани приходять!