Autoportret Witkacego - Jacek Kaczmarski, Zbigniew Łapiński, PRZEMYSŁAW GINTROWSKI

Patrzę na świat z nawyku

Więc to nie od narkotyków

Mam czerwone oczy doświadczalnych królików

Wstałem właśnie od stołu

Więc to nie z mozołu

Mam zaciśnięte wargi zgłodniałych Mongołów

Słucham nie słów lecz dźwięków

Więc nie z myśli fermentu

Mam odstające uszy naiwnych konfidentów

Wszędzie węszę bandytów

Więc nie dla kolorytu

Mam typowy cień nosa skrzywdzonych Semitów

Widzę kształt rzeczy w ich sensie istotnym

I to mnie czyni wielkim oraz jednokrotnym

W odróżnieniu od was którzy Państwo wybaczą

Jesteście wierszem idioty odbitym na powielaczu

Dosyć sztywną mam szyję

I dlatego wciąż żyję

Że polityka dla mnie to w krysztale pomyje

Umysł mam twardy jak łokcie

Więc mnie za to nie kopcie

Że rewolucja dla mnie to czerwone paznokcie

Wrażliwym jest jak membrana

Zatem w wieczór i z rana

Trzęsę się jak śledziona z węgorza wyrwana

Zagłady świata się boję

Więc dla poprawy nastroju

Wrzeszczę jak dziecko w ciemnym zamknięte pokoju

Ja bardziej niż wy jeszcze krztuszę się i duszę

Ja częściej niż wy jeszcze żyć nie chcę a muszę

Ale tknąć się nikomu nie dam i dlatego

Gdy trzeba będzie sam odbiorę światu Witkacego

Я дивлюся на світ за звичкою

Значить, це не від наркотиків

У мене червоні очі піддослідних кроликів

Я щойно встав з-за столу

Так що не від болю

Мої губи стиснуті від голодних монголів

Я слухаю не слова, а звуки

Тож не від думок про бродіння

У мене стирчать вуха наївних донощиків

Я скрізь крадуся коло бандитів

Так що не для кольору

У мене типова тінь на ніс скривдженого семіта

Я бачу форму речей у їх суті

І це робить мене чудовим і одноразовим

На відміну від вас, хто пробачить

Ти ідіотський вірш у розмножувачі

Моя шия досить жорстка

Тому я ще живий

Ця політика для мене — кришталевий бруд

Мій розум твердий, як лікті

Тож не кидайте мене за це

Що червоні нігті для мене революція

Чутливий як мембрана

Так ввечері і вранці

Я тремчу, як вирвану селезінку вугра

Я боюся знищення світу

Тож для кращого настрою

Я кричу, як дитина в темній закритій кімнаті

Я більше задихаюсь і задихаюся, ніж ти

Частіше за вас я ще не хочу жити, але мушу

Але я нікому не дозволю чіпати мене, і тому

Коли буде потрібно, я сам візьму зі світу Віткаці