Зэчка - Иван Кучин

Я помню голос на перроне:

Солдат, ведь с куревом — беда!

Уж передай, в таком вагоне

Уехал сын мой навсегда.

И тут вошли Вы, как артистка,

В конвой вонзая гордый взор.

Вы были знатной аферисткой,

А я простой квартирный вор.

Ах, сердце мое — свечка,

Болит слегка.

Ведь Вы такая ж зечка,

Как я зека.

Этап стоял и я полночи

Слюнявил красный карандаш.

Усыпал розами платочек

И подписал: Навеки ваш.

Зовя Вас голосом осевшим,

Сказал: Примите скромный дар…

Я был готов стать потерпевшим

В любой афере Ваших чар.

Ах, сердце мое — свечка,

Болит слегка.

Ведь Вы такая ж зечка,

Как я зека.

А за окном опять: Сыночек!

Уж передай, ведь все одно…

Вы засмеялись и платочек

Брезгливо бросили в окно.

Я Вам, конечно, без резона,

Так пусть рисованный платок

Поднимет бабка у вагона,

Что наскребла нам табачок.

Поднимет бабка у вагона.

Спасибо, мать!

Храни Вас Бог…

Ах, сердце мое — свечка,

Болит слегка.

Ведь Вы такая ж зечка,

Как я зека.

Я пам'ятаю голос на пероні:

Солдате, адже з куривом — біда!

Вже передай, у такому вагоні

Поїхав мій син назавжди.

І тут увійшли Ви, як артистка,

В конвой встромляючи гордий погляд.

Ви були знатною аферисткою,

А я простий квартирний злодій.

Ах, серце моє — свічка,

Болить трохи.

Адже Ви така ж зечка,

Як я зека.

Етап стояв і я півночі

Слиняв червоний олівець.

Приспала трояндами хусточка

І підписав: Навіки ваш.

Кличучи Вас голосом осілим,

Сказав: Прийміть скромний дар.

Я був готовий стати потерпілим

У будь-якій афері Ваших чар.

Ах, серце моє — свічка,

Болить трохи.

Адже Ви така ж зечка,

Як я зека.

А за вікном знову: Синочку!

Вже передай, адже все одно…

Ви засміялися і хустку

Гидливо кинули у вікно.

Я вам, звичайно, без резону,

Так нехай мальована хустка

Підніме бабуся у вагона,

Що наскребла нам тютюн.

Підніме бабуся у Вагона.

Дякую, матір!

Бережи вас Бог…

Ах, серце моє — свічка,

Болить трохи.

Адже Ви така ж зечка,

Як я зека.