Крестовая печать - Иван Кучин

Была бы мать жива моя немного, она б пришла надежду затая,

А так я вышел, за рулем Серега, и все вернулось на круги своя.

Я сел вперед и взвизгнула девятка, осталась зона, где-то позади.

Ах, как свобода щекотала пятки, как билось сердце в радостной груди.

Гони же друг, гони фартовый.

Пусть жизнь с начала мне уж не начать.

Давно на ней как камень стопудовый, лежит судьбы крестовая печать.

Гони же друг, гони фартовый.

Пусть жизнь с начала мне уж не начать.

Давно на ней как камень стопудовый, лежит судьбы крестовая печать.

А за окном тайга заледенела, в верхушки сосен куталась луна,

Вот так любовь моя и околела, как та вон одинокая сосна.

Но мне не жаль, да и кому я нужен?

Уж не тебе ли, что падала не грудь…

Но ты давно живешь за новым мужем, ну и живи, а я уж как-нибудь.

Гони же друг, гони фартовый.

Пусть жизнь с начала мне уж не начать.

Давно на ней как камень стопудовый, лежит судьбы крестовая печать.

Гони же друг, гони фартовый.

Пусть жизнь с начала мне уж не начать.

Давно на ней как камень стопудовый, лежит судьбы крестовая печать.

Мороз крепчал.

Губа моя не дура.

Уже четвертый грела фунфырек.

Вдруг в свете фар старушечья фигура, мелькнула и послышалось: Сынок…

Я вышел в ночь, а ветер с ног сбивает, пуржит глаза, эй кто там черт возьми?

Нет никого, а друг сказал: Бывает.

Ну, что, поехали?

— и я ответил — Жми.

Гони же друг, гони фартовый.

Пусть жизнь с начала мне уж не начать.

Давно на ней как камень стопудовый, лежит судьбы крестовая печать.

Гони же друг, гони фартовый.

Пусть жизнь с начала мне уж не начать.

Давно на ней как камень стопудовый, лежит судьбы крестовая печать.

Була б мати жива моя трохи, вона б прийшла надію затая,

А так я вийшов за кермом Серьога, і все повернулося на круги своя.

Я сів уперед і верескнула дев'ятка, залишилася зона, десь позаду.

Ах, як свобода лоскотала п'яти, як билося серце у радісних грудях.

Гони ж друг, гони фартовий.

Нехай життя спочатку мені вже не почати.

Давно на ній, як камінь стопудовий, лежить доля хрестового друку.

Гони ж друг, гони фартовий.

Нехай життя спочатку мені вже не почати.

Давно на ній, як камінь стопудовий, лежить доля хрестового друку.

А за вікном тайга заледеніла, у верхівки сосен кутався місяць,

Ось так кохання моє й околіло, як та самотня сосна.

Але мені не шкода, та й кому я потрібний?

Чи не тобі, що падала не груди...

Але ти давно живеш за новим чоловіком, та й живи, а я вже якось.

Гони ж друг, гони фартовий.

Нехай життя спочатку мені вже не почати.

Давно на ній, як камінь стопудовий, лежить доля хрестового друку.

Гони ж друг, гони фартовий.

Нехай життя спочатку мені вже не почати.

Давно на ній, як камінь стопудовий, лежить доля хрестового друку.

Мороз міцнів.

Губа моя не дура.

Вже четвертий гріла фунфирек.

Раптом у світлі фар старенька постать, майнула і почулося: Синку...

Я вийшов у ніч, а вітер з ніг збиває, пуржить очі, ей хто там чорт візьми?

Немає нікого, а друг сказав: Буває.

Ну що, поїхали?

- І я відповів - Тисні.

Гони ж друг, гони фартовий.

Нехай життя спочатку мені вже не почати.

Давно на ній, як камінь стопудовий, лежить доля хрестового друку.

Гони ж друг, гони фартовий.

Нехай життя спочатку мені вже не почати.

Давно на ній, як камінь стопудовий, лежить доля хрестового друку.