Рецидивист - Иван Кучин

Теперь слезами горю не помочь и знаешь, мам, не стоит убиваться,

Что делать, если жизнь сплошная ночь и некогда в ней толком разобраться.

Вернусь домой, и вот они, дружки и все пошло поехало сначала,

Дешевое бабье, да, кабаки, да, деньги, коих вечно не хватало.

А там, конечно, снова лагеря и взгляд твой, как немая укоризна.

Отвык я мам по правде говоря, отвык от человеческой я жизни.

А жизнь она ведь просто хороша, как Катька недотрога изпоима,

Но и она продажная душа — сама уже четырежды судима.

Эх, бросить все бы мне, да, тонуть в глушь: найти простую бабу да жениться.

Детишек завести полсотни душ, глядишь, пошел бы и остепенился.

Да вряд ли я ведь, мам, рецедивист, за мной тюрьма, как пашня за колхозом.

Не выйдет из меня, мам, тракторист пахать уже нельзя, а сеить поздно.

Да вряд ли я ведь, мам, рецедивист, за мной тюрьма, как пашня за колхозом.

Не выйдет из меня, мам, тракторист пахать уже нельзя, а сеить поздно.

Тепер сльозами горю не допомогти і знаєш, мам, не варто вбиватися,

Що робити, якщо життя суцільна ніч і ніколи в ній до ладу розібратися.

Повернуся додому, і ось вони, дружки і все пішло поїхало спочатку,

Дешеве баби, так, шинки, так, гроші, яких вічно бракувало.

А там, звичайно, знову табори і погляд твій, як німа докір.

Відвик я мам по правді кажучи, відвик від людського я життя.

А життя ж вона просто хороша, як Катька недоторка напоїма,

Але і вона продажна душа — сама вже чотири рази судима.

Ех, кинути все мені, так, тонути в глушину: знайти просту бабу та одружитися.

Дітлахів завести півсотні душ, дивишся, пішов би і став розсудливим.

Так, навряд чи я, мам, рецедивіст, за мною в'язниця, як рілля за колгоспом.

Не вийде з мене, мам, тракторист орати вже не можна, а сівати пізно.

Так, навряд чи я, мам, рецедивіст, за мною в'язниця, як рілля за колгоспом.

Не вийде з мене, мам, тракторист орати вже не можна, а сівати пізно.