Обыкновенная - Иван Кучин

Я помню ночи тёмные и губы твои страстные,

Глаза твои влюблённые, шальные да опасные.

Свела с ума упрямая, свихнулся несомненно я,

Я думал ты мечта моя, а ты обыкновенная.

Из грязи, из болота я тащил тебя, вытаскивал,

Тобой занялся плотно я, всё мыл да ополаскивал.

А стала полнокровная, как за углом пельменная,

Я думал ты любовь моя, а ты обыкновенная.

А в год, когда по пятницам опять пошли свидания,

Я верил, всё наладится и плакал на прощание.

Любимая, желанная, родная моя, верная,

Я думал ты жена моя, а ты обыкновенная.

Курящая, гулящая, на вилочку завитая,

Мечта моя пропащая, любовь моя разбитая.

Ну, что ж ты смотришь жалобно,

Плевал я на вселенную,

Такую мне и надобно, как ты, обыкновенную.

Я помню ночи тёмные и губы твои страстные,

Глаза твои влюблённые, шальные да опасные.

Свела с ума упрямая, свихнулся несомненно я,

Я думал ты мечта моя, а ты обыкновенная.

Обыкновенная.

Я пам'ятаю ночі темні і губи твої пристрасні,

Очі твої закохані, шалені та небезпечні.

Звела з розуму вперта, збожеволів безсумнівно я,

Я думав ти мрія моя, а ти звичайна.

З грязюки, з болота я тягнув тебе, витягав,

Тобою зайнявся щільно я, все мив і ополіскував.

А стала повнокровна, як за кутом пельменна,

Я думав ти любов моя, а ти звичайна.

А в рік, коли по п'ятницях знову пішли побачення,

Я вірив, все налагодиться і плакав на прощання.

Улюблена, бажана, рідна моя, вірна,

Я думав ти дружина моя, а ти звичайна.

Куряча, гуляща, на вилочку завита,

Мрія моя зникла, любов моя розбита.

Ну, що ж ти дивишся жалібно,

Плював я на всесвіт,

Таку мені і треба, як ти, звичайну.

Я пам'ятаю ночі темні і губи твої пристрасні,

Очі твої закохані, шалені та небезпечні.

Звела з розуму вперта, збожеволів безсумнівно я,

Я думав ти мрія моя, а ти звичайна.

Звичайна.