Народный суд - Иван Кучин

Спустилась осень на скамейки, где ждал трамвая праздный люд.

Меня в хозяйской телогрейке вела милиция на суд.

На остановке взоры пряча, народ шептался меж собой:

«Ну, и прикид, шансон ходячий и подтанцовка за спиной.»

Проснулся бомж, что спал у почты: «По что, товарищ полицай,

Раба Всевышнего, ведёшь ты, как изувера на трамвай».

«Бензина нет» — сказала дама — «А воры есть глянь на него,

Иж, как он зыркает глазами, того гляди упрёт чего».

И до крови в суставах сжала на веки выцветший песец.

«Ещё возить их не хватало, поставить к стенке и конец.»

Утёрся бомж слезой цыганской: «Цыплёнок тоже хочет жить».

С утра стрелять не по христиански, сначала б надо похмелить.

Зевак собралось не пробиться, в толпе раскол, назрел скандал

И на оранжевые лица сошёл с небес девятый вал.

В осенний день дожди косые, ты точно правды не найдёшь.

Но за несчастную Россию на урну встал с бутылкой бомж.

Перекрестился он в прозрении, и молвил: Братья, с нами Бог.

Сержант рванул на упреждение и вывел урну из-под ног.

И заорал: «Уймитесь, люди, да, и, вообще, не шибко тут.

Без Вас преступника осудят, на это есть народный суд.»

А я стоял смотрел на осень, на золотой увядший рай.

Но, наконец-то, номер восемь пришёл, как видится, трамвай.

И сердобольная старушка мне протянула пирожок.

«Вот так и мой сынок Ванюшка на рудниках мотает срок.»

Теперь увидимся едва ли, ох, не дождусь, не хватит сил"

И Божий Лик, в пуховой шали меня на суд благословил.

Спустилася осінь на лавки, де чекав трамвая пустий люд.

Мене в господарській телогрійці вела міліція на суд.

На зупинці погляди ховаючи, народ шепотів між собою:

«Ну, і прикид, шансон ходячий і підтанцьовування за спиною.»

Прокинувся бомж, що спав біля пошти: «Що, товаришу поліцай,

Раба Всевишнього, ведеш ти, як ізувера на трамвай».

«Бензина немає» - сказала дама - «А злодії є глянь на нього,

Іж, як він гляне очима, того дивись упрє чого».

І до крові в суглобах стиснула на століття вицвілий песець.

«Ще возити їх не вистачало, поставити до стіни і кінець.

Втерся бомж сльозою циганською: «Курча теж хоче жити».

З ранку стріляти не по християнськи, спочатку б треба похмелити.

Зевак зібралося не пробитися, в натовпі розкол, назрів скандал

І на помаранчеві особи зійшов з небес дев'ятий вал.

Осінній день дощі косі, ти точно правди не знайдеш.

Але за нещасну Росію на урну встав із пляшкою бомж.

Перехрестився він в прозрінні, і сказав: Брати, з нами Бог.

Сержант рвонув на попередження і вивів урну з-під ніг.

І закричав: «Вгамуйте, люди, так, і, взагалі, не дуже тут.

Без Вас злочинця засудять, на це є народний суд.»

А я стояв дивився на осінь, на золотий зів'ялий рай.

Але номер вісім прийшов, як бачиться, трамвай.

І жалібна бабуся мені простягла пиріжок.

«От так і мій синок Ванюшка на рудниках мотає термін.»

Тепер побачимось навряд чи, ох, не дочекаюся, не вистачить сил"

І Божий Лик, у пуховій шалі мене на суд благословив.