Мостик - Иван Кучин

Помню я: отец с ножом и пьяный,

Мать в слезах, а я еще пацан —

Мы бежим, а мостик деревянный

Через речку — тоже будто пьян.

И на том мосту я маме клялся:

Пить не буду, вырасту большой.

Мостик деревянный закачался,

Я упал, мать бросилась за мной…

Не найду сегодня себе места я.

Мать моя, как веточка зимой,

Все тянулась к небу,

Все тянулась к небу…

Царство ей Небесное

И покой ей под сырой землей.

Царство ей Небесное

И покой ей под сырой землей.

Шли года, я пил, курил и дрался,

Как не клялся слов своих сдержать.

Много раз я в жизни оступался

И за мной бросалась только мать.

Было горя — больше или меньше,

Годы — как слова те — не вернешь…

Только никогда не бил я женщин,

Не хватался никогда за нож.

Не найду сегодня себе места я.

Мать моя, как веточка зимой,

Все тянулась к небу,

Все тянулась к небу…

Царство ей Небесное

И покой ей под сырой землей.

Царство ей Небесное

И покой ей под сырой землей.

Пам'ятаю я: батько з ножем і п'яний,

Мати в сльозах, а я ще пацан

Ми біжимо, а місток дерев'яний

Через річку — теж ніби п'яний.

І на том мосту я мамі клявся:

Пити не буду, виросту великий.

Місток дерев'яний захитався,

Я впав, мати кинулася за мною.

Не знайду сьогодні собі місця я.

Мати моя, як гілочка взимку,

Все тяглося до неба,

Все тяглося до неба…

Царство їй Небесне

І спокій їй під сирою землею.

Царство їй Небесне

І спокій їй під сирою землею.

Йшли роки, я пив, курив і бився,

Як не клявся слів своїх стримати.

Багато разів я в житті оступався

І за мною кидалася тільки мати.

Було горя — більше чи менше,

Роки — як слова ті — не повернеш…

Тільки ніколи не бив я жінок,

Не хапався ніколи за ніж.

Не знайду сьогодні собі місця я.

Мати моя, як гілочка взимку,

Все тяглося до неба,

Все тяглося до неба…

Царство їй Небесне

І спокій їй під сирою землею.

Царство їй Небесне

І спокій їй під сирою землею.