Таксист - Александр Розенбаум

Я таксер, я мастер, я летаю,

Чаевых я не беру — дают.

Чая я на них не покупаю,

После смены в парке поддаю.

«Сонька», дней зеленая подруга,

Не скучаем, «Соня», мы с тобой,

Потому что плану нужен рубль,

План привез — и в премию хмельной.

Мастерам — червонцы не помеха,

На ходу ремзона обувь рвет.

ТО-2 пройти — тут не до смеха,

Плюнь три раза — может, повезет.

Я спешу к начальнику колонны:

«Дай новье, день езжу — три стою!»

А он в ответ: «Давай две-три зеленых».

А я ведь их не молотом кую!

Ладно, на!

Наладился я в Горький,

А на ГАЗе лечат только так:

Хочешь тачку, чтобы как в Нью-Йорке, —

Отвали ребятам четвертак.

Если нет, сгниешь — ори до хрипа,

Тут таких, как я, пруди хоть пруд.

А на два шестьдесят — не то что выпить,

И пожрать-то толком не дадут.

Тачку взял и в парк пригнал шикарно,

Без поломок разных, без ГАИ.

И навесил на нее замок амбарный —

Мне чужие лучше, чем свои.

Зеркала и щетки — это мелочь.

Отойдешь всего на пять минут

Поболтать со сменщиком по делу —

Всю резину разом отвернут.

Все, что было — верю, не напрасно,

Но вот мозг мой мысли теребят:

Я работаю на государство

Или, может, лично на себя?

Если на себя — тогда скажите,

Я такое дело заверну!

Я не мастер буду, а водитель,

И прославлюсь я на всю страну!

Я таксер, я майстер, я літаю,

Чайових я не беру — дають.

Чаю я на них не купую,

Після зміни у парку піддаю.

"Сонька", днів зелена подруга,

Не сумуємо, «Соня», ми з тобою,

Тому що плану потрібен карбованець,

План привіз і в премію хмільної.

Майстрам - червонці не перешкода,

На ходу ремзону взуття рве.

ТО-2 пройти - тут не до сміху,

Плюнь тричі — може, пощастить.

Я поспішаю до начальника колони:

«Дай нове, день їжджу — три стою!»

А він у відповідь: «Давай дві-три зелені».

А я ведь їх не молотом кую!

Гаразд, на!

Налагодився я в Гіркий,

А на ГАЗі лікують тільки так:

Хочеш тачку, щоб як у Нью-Йорку,—

Відвали хлопцям четвертак.

Якщо ні, згниєш—кричи до хрипу,

Тут таких, як я, хоч греблю гати.

А на два шістдесят — не що випити,

І пожерти толком не дадуть.

Тачку взяв і в парк пригнав шикарно,

Без поломок різних, без ДАІ.

І навісив на неї замок коморний.

Мені чужі краще, ніж свої.

Дзеркала і щітки — це дрібниця.

Відійдеш лише на п'ять хвилин

Побалакати зі змінником у справі —

Всю гуму разом відвернуть.

Все, що було—вірю, недаремно,

Але ось мозок мій думки смикають:

Я працюю на держава

Чи, може, особисто на себе?

Якщо на себе — тоді скажіть,

Я таку справу загорну!

Я не майстер буду, а водій,

І прославлюся я на всю країну!