Кубанская казачья - Александр Розенбаум

К дому путь-дороженька далека,

Да трёхрядка рвёт меха, ох, лиха!

С песнями да гиканьем, с шашками да пиками

Едут, едут кубанцы по верхам.

С песнями да гиканьем, с шашками да пиками

Едут, едут кубанцы по верхам.

Там, где дурью мается меньший брат,

Зреет, наливается виноград.

За плетнями-тынами дядьки чарки сдвинули -

Ждут батьки родимые в дом солдат.

Всё ближе, ближе к дому казаки, уже знакомый ветер у щеки.

И, подбоченясь, сотник выскочил в галоп: давно отца не видывал малой.

Бабы наряжаются, борщ кипит,

Гуси, утки жарятся - дух в степи.

Псы с цепей срываются, как старухи, лаются,

А лошади брыкаются у реки.

Девка ошалелая - шасть в сундук,

Тащит платье белое - может... вдруг...

Не мытьём - так катаньем повезёт с солдатом ей,

Может быть, посватает милый друг.

Всё ближе, ближе к дому казаки, уже знакомый ветер у щеки.

И, подбоченясь, сотник выскочил в галоп: давно отца не видывал малой.

Эх, встречай, околица, эскадрон.

Разливай, гармоница, едем в дом

Да по главной улице люд от солнца щурится,

Разбегайтесь, курицы, зашибём!

Вся станица в празднике: дождались!

Где?

Какая разница?

Веселись!

Девка в белом платьице - парень, знать, потратится,

Взглядом, вишь, как ластится... Не журись.

На колья растащили весь плетень,

То казачки гуляют третий день.

Такая доля - то встречать, то провожать

Своих сынов границы защищать.

К дому путь-дороженька далека,

Да трёхрядка рвёт меха, ох, лиха!

С песнями да гиканьем, с шашками да пиками

Едут, едут кубанцы по верхам.

До будинку шлях-доріженька далека,

Та трирядка рве хутра, ох, лиха!

З піснями та гиканням, з шашками та піками

Їдуть, їдуть кубанці верхи.

З піснями та гиканням, з шашками та піками

Їдуть, їдуть кубанці верхи.

Там, де дурнем мається менший брат,

Зріє, наливається виноград.

За тинами-тинами дядьки чарки зсунули.

Чекають на батьків родимих ​​у будинок солдатів.

Все ближче, ближче до козацького будинку, вже знайомий вітер у щоки.

І, узявшись у боки, сотник вискочив у галоп: давно батька не бачив малої.

Баби вбираються, борщ кипить,

Гуси, качки смажаться – дух у степу.

Пси з ланцюгів зриваються, як старі, гавкають,

А коні брикаються біля річки.

Дівка ошалена - шість у скриню,

Тягне сукню білу - може ... раптом ...

Не миттям - так катанням пощастить з солдатом їй,

Може, посватає милий друг.

Все ближче, ближче до козацького будинку, вже знайомий вітер у щоки.

І, узявшись у боки, сотник вискочив у галоп: давно батька не бачив малої.

Ех, зустрічай, околиця, ескадрон.

Розливай, гармоніє, їдемо до будинку

Та головною вулицею народ від сонця мружиться,

Розбігайтеся, курки, заб'ємо!

Вся станиця у святі: дочекалися!

Де?

Яка різниця?

Веселісь!

Дівчина в білому платті - хлопець, знати, витратиться,

Поглядом, бач, як лащиться... Не журися.

На кілки розтягли весь тин,

То козачки гуляють третій день.

Така частка - то зустрічати, то проводжати

Своїх синів кордони захищатимуть.

До будинку шлях-доріженька далека,

Та трирядка рве хутра, ох, лиха!

З піснями та гиканням, з шашками та піками

Їдуть, їдуть кубанці верхи.