Песня еврейского портного - Михаил Шуфутинский , Александр Розенбаум

Тихо, как в раю,

Звезды над местечком высоки и ярки,

Я себе пою, я себе крою.

Опустилась ночь,

Отдохните, дети - день был очень жаркий.

За стежком стежок - грошик стал тяжел.

Ой вэй!

Было время, были силы, да уже не то

Годы волосы скосили, вытерли мое пальто.

Жил один еврей, так он сказал,

Что все проходит.

Солнце тоже, вэй, садится на закате дня,

Но оно еще родится,

Жаль, что не в пример меня.

Кто же будет одевать их всех потом по моде?

Девочка моя,

Завтра утром ты опять ко мне вернешься,

Милая моя, фэйгэлэ моя

Грустноглазая.

Папа в ушко майсу скажет - засмеешься,

Люди разные и песни разные.

Ой вэй!

Будет день и будет пища

Жить не торопись,

Иногда богаче нищий

Тот, кто не успел скопить.

Тот, кого уже никто нигде ничем не держит.

Нитка, бархат да иголки - вот и все дела,

Да еще талмуд на полке

Так бы жизнь шла и шла.

Только солнце вижу я все реже, реже.

Было время, были силы, да уже не то

Годы волосы скосили, вытерли мое пальто.

Жил один еврей, так он сказал,

Что все проходит.

Тихо, как в раю,

Звезды над местечком высоки и ярки,

Я себе пою, я себе крою,

Я себе пою.

Тихо, як у раю,

Зірки над містечком високі та яскраві,

Я собі співаю, я собі крию.

Опустилася ніч,

Відпочиньте, діти – день був дуже спекотний.

За стібком стежок - грішок став важким.

Ой вей!

Був час, були сили, та вже не те

Роки волосся скосили, витерли моє пальто.

Жив один єврей, то він сказав,

Що все минає.

Сонце теж, вей, сідає на заході дня,

Але воно ще народиться,

Жаль, що не в приклад мене.

Хто ж одягатиме їх усіх потім за модою?

Дівчинка моя,

Завтра вранці ти знову повернешся до мене,

Мила моя, фейгеле моя

Сумноока.

Тато у вушко майсу скаже - засмієшся,

Люди різні та пісні різні.

Ой вей!

Буде день і буде їжа

Жити не поспішай,

Іноді багатший жебрак

Той, хто не встиг зібрати.

Той, кого ніхто ніде нічим не тримає.

Нитка, оксамит та голки - ось і всі справи,

Та ще талмуд на полиці

Так би життя йшло та йшло.

Тільки сонце бачу я все рідше, рідше.

Був час, були сили, та вже не те

Роки волосся скосили, витерли моє пальто.

Жив один єврей, то він сказав,

Що все минає.

Тихо, як у раю,

Зірки над містечком високі та яскраві,

Я собі співаю, я собі крою,

Я собі співаю.