Первый-второй - Александр Розенбаум

У подножия гор

Перегрелся мотор —

Вхолостую по небу бьют лопасти.

У подножия гор

Начался этот спор:

Взять мотор на измор или лоб спасти…

Молод был и горяч

И не знал неудач

Летчик класса Валерия Чкалова,

И, конечно, он знал,

Что высок перевал,

Тем почетнее был пьедестал этих скал —

Не такие орешки раскалывал.

А он сомнений не ведал

И верил в звезду, под которой рожден.

— Мы поймаем победу…

Он в риск был с пеленок влюблен.

Рядом тоже был хват —

Лет пятнадцать подряд

Он летал на парад в город Тушино.

Полста лет за спиной,

Но сейчас он второй,

А раз так, то обязан послушаться.

Надо, если велят.

Провалилась земля,

Перегрузки ударили в голову.

А он больше не мог,

Сжалось сердце в комок:

Полста лет — потолок,

Полста лет — это срок.

Сердце — кремень, но мягче, чем олово.

А первый страха не ведал

И верил в звезду, под которой рожден.

Он поймает победу.

Он в риск был с пеленок влюблен.

И, взревев от обид,

На жокеев «забив»,

На дыбы встал мотор, но попробуй, сбрось.

На губах затянул

До упора узду

Ручкой газа пилот: на капоте кровь.

Через горы, как лев,

Перевал одолев,

Прыгнул ввысь самолет и пошел на спуск…

И был счастлив один —

Он опять победил.

И был счастлив второй —

Он погиб как герой,

Перегрузок не выдержав груз.

Біля підніжжя гір

Перегрівся мотор —

Вхолосту по небу б'ють лопаті.

Біля підніжжя гір

Почалася ця суперечка:

Взяти мотор на смерть або лоб врятувати…

Молодий був і гарячий

І не знав невдач

Льотчик класу Валерія Чкалова,

І, звичайно, він знав,

Що високий перевал,

Тим почеснішим був п'єдестал цих скель.

Не такі горішки розколював.

А он сумнівів не знав

І вірив у зірку, під якою народжений.

— Ми впіймаємо перемогу…

Він в ризик був з пелюшок закоханий.

Поряд теж був хват|

Років п'ятнадцять поспіль

Він літав на парад у місто Тушино.

Півста років за спиною,

Але зараз він другий,

А так, то повинен послухатися.

Треба, якщо наказують.

Провалилася земля,

Перевантаження вдарили в голову.

А він більш не міг,

Стиснулося серце в грудку:

Півста років — стеля,

Півста років — це термін.

Серце - кремінь, але м'якше, ніж олово.

А перший страху не знав

І вірив у зірку, під якою народжений.

Він зловить перемогу.

Він в ризик був з пелюшок закоханий.

І, заревівши від образ,

На Жокєєв «забивши»,

На диби став мотор, але спробуй, скинь.

На губах затягнув

До упору узду

Ручкою газу пілот: на капоті кров.

Через гори, як лев,

Перевал здолаючи,

Стрибнув угору літак і пішов на спуск...

І був щасливий один —

Він знову переміг.

І був щасливий другий —

Він загинув як герой,

Перевантажень не витримавши вантаж.