Братан - Александр Розенбаум

От окурков банка пухнет,

Дом от дыма повело,

И в жиру застыл обглоданный мосол.

С братаном сидим на кухне

За обеденным столом,

Водку пьём и вспоминаем то да сё.

Как мама сыпала горох

В угол горницы,

Пьяный отчим стол бодал,

Только не мычал,

Помнишь, Серый, как тепло

Было в дворницкой,

Где татарин нас, малых,

Привечал.

Голубей сожрала кошка,

Да он и был всего один,

Голубь сизый, беспородный, как и мы.

Но закусил губу Серёжка,

Кошку финкой засадил,

Оставалось нам два года до тюрьмы.

И проснулась в нас тогда

Кровь отцовская,

Мать признала, что мы с ним

Теста одного.

Нас бояться отчим стал,

Бел лицом стоял,

Если мы с братухой шли

На него.

Провожали утром ранним

От родимого крыльца,

Намотала жизнь шальная первый срок.

И протянула нам маманя

Телогреечку отца,

Перелатанную вдоль и поперёк.

Согревала нас она,

Молью битая,

Ровно тысячу семьсот

Сорок восемь дней,

А когда ушёл я с зоны

На «крытую»,

Уступил братан —

На «крытой"нужней.

Но не дождалась нас маманя

И тихонько померла

В аккурат на годовщину Октября.

А отчим, гад, пропал на БАМе,

На него не держим зла:

Всё, что было в этой жизни, всё не зря.

И я гоняю в «дальнобой»,

А Серый — стропалем,

Три пацанки на двоих

Да один сынок.

Раз в неделю посидим,

Взяли — хлопнули,

Беспородные, как тот

Голубок.

Вроде выпили немного,

Дом от дыма поседел,

Размотало, растащило по нутру,

И собираться стал Серёга —

Трудный был сегодня день,

Да и мне опять в дорогу поутру.

И ничего, что я не стал

Академиком,

Но не прошла мимо меня

Жизни красота.

Пусть кому-то и трудны

Понедельники,

А мне полегче, если рядом

Братан.

Від недопалків банку пухне,

Будинок від диму повело,

І в жиру застиг обгризений мосол.

З братаном сидимо на кухні

За обіднім столом,

Горілку п'ємо і згадуємо те так.

Як мама сипала горох

В кут кімнати,

П'яний вітчим стіл бадав,

Тільки не микав,

Пам'ятаєш, Сірий, як тепло

Було у дворницькій,

Де татарин нас, малих,

Привітав.

Голубів зжерла кішка,

Так він і був лише один,

Голуб сизий, безпородний, як і ми.

Але закусив губу Серьожка,

Кішку фінкою засадив,

Залишалося нам два роки до в'язниці.

І прокинулася в нас тоді

Кров батьківська,

Мати визнала, що ми з ним

Тесту одного.

Нас боятися вітчим став,

Біл обличчям стояв,

Якщо ми з браткою йшли

На нього.

Проводили рано вранці

Від рідного ганку,

Намотало життя шалене перший термін.

І простягла нам маманя

Телогреєчку батька,

Перелатану вздовж і поперек.

Зігрівала нас вона,

Міллю бита,

Рівно тисячу сімсот

Сорок вісім днів,

А коли пішов я з зони

На «криту»,

Поступився братану—

На «критій» потрібній.

Але не дочекалася нас маманя

І тихенько померла

Як на річницю Жовтня.

А вітчим, гад, пропав на БАМі,

На нього не тримаємо зла:

Все, що було в цьому житті, все недаремно.

І я ганяю в «дальнобій»,

А Сірий — стропалем,

Три пацанки на двох

Так, один синок.

Раз на тиждень посидимо,

Взяли — ляснули,

Безпородні, як той

Голубок.

Начебто випили трохи,

Будинок від диму посивів,

Розмотало, розтягло по нутру,

І збиратися став Серьога —

Важкий був сьогодні день,

Так і мені знову в дорогу вранці.

І нічого, що я не став

Академіком,

Але не пройшла повз мене

Життя краси.

Нехай комусь і важкі

Понеділки,

А мені легше, якщо поруч

Братан.