Есаул молоденький - Александр Розенбаум

Под ольхой задремал есаул молоденький,

Приклонил голову к доброму седлу.

Не буди казака,

Ваше благородие,

Он во сне видит дом, мамку да ветлу.

Он во сне видит дом, да лампасы дедовы, да братьёв-баловней, оседлавших тын,

Да сестрицу свою, девку, дюже вредную,

От которой мальцом удирал в кусты.

А на окне наличники,

Гуляй да пой, станичники.

Черны глаза в окошке том,

Гуляй да пой, казачий Дон.

Не буди, атаман, есаула верного,

Он от смерти тебя спас в лихом бою.

Да ещё сотню раз сбережёт, наверное,

Не буди, атаман, ты судьбу свою

А на окне наличники,

Гуляй да пой, станичники.

Черны глаза в окошке том,

Гуляй да пой, казачий Дон.

Полыхнули кусты иван –чаем розовым,

Да со скошенных трав тянется туман.

Задремал под ольхой есаул на роздыхе,

Не буди своего друга, атаман.

А на окне наличники,

Гуляй да пой, станичники.

Черны глаза в окошке том,

Гуляй да пой, казачий Дон.

Черны глаза в окошке том,

Гуляй да пой, казачий Дон.

Гуляй да пой, казачий Дон.

Під вільхою задрімав осавул молоденький,

Прихилив голову до доброго сідла.

Не буди козака,

Ваше благородіє,

Він уві сні бачить будинок, мамку та ветлу.

Він уві сні бачить дім, та лампаси дідови, та братів-бавовни, що осідлали тин,

Так сестрицю свою, дівку, дуже шкідливу,

Від якої хлопцем тікав у кущі.

А на вікні лиштви,

Гуляй та співай, станичники.

Чорні очі в вікні тому,

Гуляй та співай, козачий Дон.

Не буди, отамане, осавула вірного,

Він від смерті тебе врятував у лихому бою.

Та ще сотню разів збереже, мабуть,

Не буди, отамане, ти долю свою

А на вікні лиштви,

Гуляй та співай, станичники.

Чорні очі в вікні тому,

Гуляй та співай, козачий Дон.

Повхнули кущі іван-чаєм рожевим,

І з скошених трав тягнеться туман.

Задрімав під вільхою осавул на роздиху,

Не буди свого друга, отамане.

А на вікні лиштви,

Гуляй та співай, станичники.

Чорні очі в вікні тому,

Гуляй та співай, козачий Дон.

Чорні очі в вікні тому,

Гуляй та співай, козачий Дон.

Гуляй та співай, козачий Дон.