Письмо - Александр Розенбаум

Ну вот и все: проложен курс, и на борту комплект,

Опять в поход нас океан позвал.

Опять несем одну судьбу, опять одну на всех,

Опять в ЦП наш каперанга встал.

Но, друг мой, как ты прав, что всю жизнь мне завидовал.

В рубку бьет волна, и ветер вспарывает гюйс.

И если б не жара, я бы снова л_одку выдумал,

Коль удача нам улыбнется, я вернусь.

Как хорошо, идет слушок, в подплаве морякам —

Дают вино и шоколад дают.

А я за воздуха глоток сейчас весь мир отдам,

Но рядом дно, и облака не тут.

Но, друг мой, как ты прав: я все время жил не правильно,

И если в наш отсек прорывается вода,

Чтоб друзей спасти, мы себя задраим намертво,

Это знают все, кто глубинам клятву дал.

Мы помним тех, кто не пришел, кто не обнял детей,

Их женам век не выплакать глаза.

Седин тот снег, который шел, когда «Варяг» летел

Над ледяной водой, забыть нельзя.

Но, друг мой, как ты прав, что всю жизнь мне завидовал,

Даже в смерти нам брата чувствовать плечо.

И если б не жара, я бы снова лодку выдумал…

Будь здоров, старик!

Обнимаю горячо.

И если б не жара, я бы снова лодку выдумал…

Будь здоров, старик!

Обнимаю горячо.

Ухожу, старик!

Обнимаю горячо.

Ну ось і все: прокладено курс, і на борту комплект,

Знову в похід нас океан покликав.

Знову несемо одну долю, знову одну на всіх,

Знову в ЦП наш каперанга встав.

Але, друже мій, як ти маєш рацію, що все життя мені заздрив.

У рубку б'є хвиля, і вітер розриває гюйс.

І якщо б не спека, я би знову л_одку вигадав,

Якщо удача нам усміхнеться, я повернуся.

Як добре, йде чутка, в підплаві морякам

Дають вино і шоколад дають.

А я за повітря ковток зараз увесь світ віддам,

Але рядом дно, і хмари не тут.

Але, друже мій, як ти прав: я весь час жив неправильно,

І якщо в наш відсік проривається вода,

Щоб друзів врятувати, ми задеремо намертво,

Це знають усі, хто дав глибинам клятву.

Ми пам'ятаємо тих, хто не прийшов, хто не обійняв дітей,

Їхнім дружинам століття не виплакати очі.

Сивий той сніг, який йшов, коли «Варяг» летів

Над крижаною водою, забути не можна.

Але, друже мій, як ти маєш рацію, що все життя мені заздрив,

Навіть у смерті нам брата відчувати плече.

І якщо б не спека, я би знову човен вигадав…

Будь здоровий, старий!

Обіймаю гаряче.

І якщо б не спека, я би знову човен вигадав…

Будь здоровий, старий!

Обіймаю гаряче.

Іду, старий!

Обіймаю гаряче.