От темна и до темна - Александр Розенбаум

От темна и до темна,

Размышляя о своей судьбе,

Мимо моего окна

Ходят люди сами по себе.

Боль в искусанных губах

Девочка несёт топить в реке.

А навстречу ей — монах,

Искупавший душу во грехе.

Припев:

Лист осенний по воде, лёгкой тенью в ясный день

По волне речной скользнёт в небе летящий где-то самолёт.

Глупо и отчаянно по нему скучаю я.

Знаю, завтра улечу, ну, а пока побуду на земле чуть-чуть.

Держит пьяница стакан,

Офицер несёт цветов букет,

Пёс лохматый старика

Вывел погулять на поводке.

Припев:

Деду, в общем, всё равно, кто его ведёт в кино:

Он устал давным-давно от наших неизбывных перемен.

Срока два и две войны, десять лет как без жены.

Но не чувствует вины перед ним кирпич родных кремлёвских стен.

От темна и до темна

Мимо моего окна

Ходит вся моя страна —

За день пара тысяч каблуков.

Смех знакомый у ворот: дочка с внуками идёт.

Принимай, Балтийский флот, от меня в подарок пару моряков!

Від темна і до темна,

Розмірковуючи про свою долю,

Повз моє вікно

Ходять люди самі по собі.

Біль у викусаних губах

Дівчинка несе топити в річці.

А назустріч їй — чернець,

Хто викупив душу в гріху.

Приспів:

Аркуш осінній з води, легкою тінню в ясний день

По хвилі річковий ковзає в небі літак, що летить десь.

Нерозумно і відчайдушно за ним сумую я.

Знаю, завтра влечу, ну, а поки побуду на землі трохи.

Тримає п'яниця склянку,

Офіцер несе квітів букет,

Пес кудлатий старого

Вивів погуляти на повідку.

Приспів:

Дідові, загалом, все одно, хто його веде в кіно:

Він втомився давним-давно від наших непереборних змін.

Терміни два і дві війни, десять років як без дружини.

Але не відчуває провини перед ним цегла рідних кремлівських стін.

Від темна і до темна

Повз моє вікно

Ходить уся моя країна—

За день кілька тисяч підборів.

Сміх знайомий у ворот: донька з онуками йде.

Приймай, Балтійський флот, від мене в подарунок пару моряків!