Песня о родине - Александр Башлачёв, Святослав Задерий

Говорила о нем так, что даже чесался язык.

Не артист знаменитый, конечно, но очень похожий.

Молодой, холостой, в общем, с виду хороший мужик.

Только как же, мужик ведь — какой он хороший?

Он к утру приходил на рогах и клонился как штык.

А она, уходя по утрам, укрывала рогожей.

И сегодня, шагая с работы, сказала: — Хороший мужик.

— Ой, да брось ты, мужик ведь — откуда хороший?

И пила свою чашу и горькую стопку до дна.

Только тем и ломила хребты с недоноскою ношей.

— Не сердись, ты хороший мужик, — утешала она.

И он думал: — Гляди-ка, мужик я, а все же хороший.

И на бранное ложе сходила как на пьедестал.

Лишь слегка задыхалась.

Да нет же!

Дышала как юная лошадь.

Ну, а он еще спал.

Жаль, конечно.

Да видно устал.

— Ну, а ты как хотела?

Мужик ведь — и сразу хороший.

Подметала свой пол белой ниткой да прям сквозь толстый ватин.

Чтоб не лечь натощак, до рассвета на кухне курила.

— Ты хороший мужик, — кружевами его паутин

Перепутала все, говорила и боготворила.

И однажды, сорвав ее швы да с изнанки судьбы —

Да клочками резина и вата, да клочьями кожа —

Он схватил и понес на руках, как на дыбу, поставил ее на дыбы.

Только крикнуть успела: — Мужик он и вправду хороший!

Не Варвара-краса, да не курица-Ряба.

Не артистка, конечно, но тоже совсем не проста.

Да Яга не Яга, лишь бы только хорошая баба.

И под мышку к ней влез и уснул, как за пазухой у Христа.

Холостые патроны да жены про всех заряжены.

Он по ней, как по вишне, поет над кудрявой ольхой.

Так и поняли все, что мужик он хороший.

Груженый.

Ну, а вы как хотели?

Мужик ведь — с чего бы плохой?

Говорила про нього так, що навіть свербіла мова.

Не артист знаменитий, звичайно, але дуже схожий.

Молодий, холостий, загалом, на вигляд хороший мужик.

Тільки як же, мужик адже — який він гарний?

Він до ранку приходив на рогах і хилився як багнет.

А вона, йдучи вранці, вкривала рогожів.

І сьогодні, крокуючи з роботи, сказала: — Хороший мужик.

— Ой, так кинь ти, мужик адже — звідки хороший?

І пила свою чашу і гірку стопку до дна.

Тільки тим і ломила хребти з недоноскою ношею.

— Не сердись, ти добрий мужик, — втішала вона.

І він думав: — Гляди-но, мужику я, а все добрий.

І на бране ложе сходила як на п'єдестал.

Лише трохи задихалася.

Так ні ж!

Дихав як юний кінь.

Ну, а він ще спав.

Шкода звичайно.

Так видно втомився.

— Ну, а ти як хотіла?

Адже чоловік— і одразу хороший.

Підмітала свою підлогу білою ниткою і прямо крізь товстий ватин.

Щоб не лягти натще, до світанку на кухні курила.

— Ти добрий мужик, — мереживами його павутин

Переплутала все, говорила і обожнювала.

І одноразу, зірвавши її шви та з знаки долі —

Так клочками гума і вата, так клочками шкіра —

Він схопив і поніс на руках, як на дибу, поставив її на диби.

Тільки крикнути встигла: — Мужик він і справді гарний!

Не Варвара-краса, так не курка-Ряба.

Не артистка, звичайно, але теж зовсім не проста.

Так Яга не Яга, тільки тільки хороша баба.

І під пахву до неї вліз і заснув, як за пазухою у Христа.

Неодружені патрони і дружини для всіх заряджені.

Він по ній, як по вишне, співає над кучерявою вільхою.

Так і зрозуміли все, що мужик він добрий.

Завантажений.

Ну, а ви як хотіли?

Адже мужик — з чого би поганий?