Tisserand - Yves Duteil

Mon ami tisserand, tu tisses avec le fil des ans

La vie n’est qu’un fil éphémère, chacun la tisse à sa manière

À la mesure de son talent, depuis la nuit des temps

Si tu devais tisser l’histoire avec le fil de ta mémoire

Et rattraper le temps perdu, comment t’y prendrais-tu?

Mon ami tisserand, si tu devais tisser le temps

Le temps, sans fin, se renouvelle, il faudrait un fil éternel

Dont chaque point serait le monde, enchaînant les secondes entre elles

Le présent n’est qu’une étincelle qui court sur un fil de dentelle

Pour assembler tous ses dessins qui sont à nos destins fidèles

Tisserand mon ami, si tu devais tisser ceci?

Apprends-moi l’art de la lumière et tu verras que, pour lui plaire

Je tisserai le fil de l’eau, pour en faire un ruisseau

Peut-être même un univers s’il faut tisser ma vie entière

À la mesure de son amour et faire au fil des jours

Un enfant tisserand, si beau serait alors le temps

Le temps de n'être plus qu'à elle qu’il faudrait un fil éternel

Aussi puissant qu’un océan mais doux comme un instant près d’elle

Le temps nous enroule et nous mêle, il faudrait deux fils de dentelle

Aux couleurs pâles, un peu fragiles noués autour d’un fil de miel

Mon ami tisserand, si tu voulais tisser ce temps

Moi, j'écris des chansons nouvelles

Mais quelles que soient mes ritournelles

Je garderai du fil des mots le plus bel écheveau pour elle

Le fil des jours est un mystère, mais si chacun à sa manière

À la mesure de son talent, pouvait tisser son temps

Tisserand, c’est ainsi que je voudrais tisser ma vie.

Мій друже ткач, ти плетешся з роками

Життя – це лише ефемерна нитка, кожен плете її по-своєму

По мірі його таланту, від зорі часів

Якби ви плели історію ниткою своєї пам’яті

І надолужити втрачений час, як би ви це зробили?

Мій друг ткач, якби ти ткав час

Час, нескінченний, оновлюється, йому потрібна вічна нитка

Чия кожна точка була б світом, скріпивши секунди разом

Подарунок — це лише іскра, що біжить по мереживній нитці

Зібрати всі його малюнки, які до наших вірних доль

Ткач мій друже, якби ти ткав це?

Навчи мене мистецтву світла, і ти побачиш, що йому сподобається

Я вплету нитку з води, щоб зробити з неї струмок

Можливо, навіть всесвіт, якщо мені доведеться плести все своє життя

По мірі його любові і роби так, як минають дні

Дитина ткаля, така гарна тоді був би час

Час бути тільки її, що знадобиться вічна нитка

Сильний, як океан, але м'який, як мить біля нього

Час огортає і обплутує нас, знадобиться дві нитки мережива

Бліді кольори, трохи тендітні, обв'язані медовою ниткою

Мій друг ткач, якби ти цього разу ткала

Я пишу нові пісні

Але якими б не були мої рефрени

Я збережу для неї найтонший клубок слів

Минання днів - це таємниця, але якщо кожен по-своєму

За мірою своєї майстерності, міг сплести свій час

Ткач, ось як я хотів би сплести своє життя.