Le village endormi - Yves Duteil

Loin, sous la mer des nuages, est un village endormi

O sont les gens?

O sont les gens?

Ils sont partis depuis longtemps, ici, plus rien ne les attend

Dans les maisons, chaque pierre porte un visage, un prnom

Des pas gravs sur les pavs

Le lourd fardeau du temps pos par des fantmes oublis

Tous les secrets du village restent enferms dans les cњurs

Pourtant ce soir, sans rien savoir

Je sens revivre autour de moi comme une empreinte d’autrefois

Quand la lumire du silence prend les couleurs du couchant

Le seul trsor qu’on trouve encore

N’est pas toujours celui qu’on croit, mais l’on est riche au fond de soi

Loin, sous la mer des nuages, est un village endormi

O sont les gens?

O sont les gens?

Ils sont partis depuis longtemps, ici, plus rien ne nous attend.

Далеко під морем хмар — спляче село

Де люди?

Де люди?

Їх давно немає, тут їх нічого не чекає

У будинках кожен камінь має обличчя, ім’я

На бруківці викарбувані кроки

Важкий тягар часу, нанесений забутими привидами

Усі таємниці села залишаються замкненими в серцях

Але сьогодні ввечері, нічого не знаючи

Я відчуваю себе живим, як відбиток минулого

Коли світло тиші набуває кольорів заходу сонця

Єдиний скарб, який все ще знайдено

Не завжди ти тим, ким себе уявляєш, але глибоко всередині ти багатий

Далеко під морем хмар — спляче село

Де люди?

Де люди?

Їх давно немає, тут нас нічого не чекає.