Dreyfus - Yves Duteil

Je suis un peu ton fils

Et je retrouve en moi

Ta foi dans la justice

Et ta force au combat

Dans ton honneur déchu

Malgré ta peine immense

Tu n’as jamais perdu

Ton amour pour la France

Et s’il ne reste qu’un murmure

Pour te défendre

Par-delà tous les murs

Il faut l’entendre

Je suis un peu ce frère

Qui remue les montagnes

Lorsque tu désespères

Dans ton île, en Guyane

Et je souffre avec toi

Des fers que l’on t’a mis

Pour écraser ton âme

Et pour briser ta vie

Mais pourquoi fallait-il

Pour t’envoyer au Diable

Te prendre dans les fils

De ce piège effroyable?

J’ai vu souvent mon père

S’assombrir tout à coup

Quand j'évoquais «L'Affaire»

Comme on disait chez nous

Et j’ai vécu longtemps

Sans rompre ce silence

Comme un secret pesant

Parfois, sur la conscience

J’imaginais comment

Des hommes étaient capables

D’arrêter l’innocent

Pour en faire un coupable

Il était Alsacien

Français, juif, capitaine

Vivant parmi les siens

À Paris, dix-septième

Quand, un matin d’octobre

On l’accuse, on l’emmène

Vers douze ans de méprise

Et d’opprobe et de haine

Traité plus bas qu’un chien

Laissé dans l’ignorance

De tous ceux qui, sans fin

Luttaient pour sa défense

Courageux, opiniâtres

Jouant parfois leur vie

Sur un coup de théâtre

En s’exposant pour lui

Je suis un peu son fils

Et c’est moi que l’on traîne

Au Palais d’injustice

En l'écoutant à peine

Et quand Paris s’enflamme

Alors qu’on l’injurie

Le coupable pavane à quatre pas d’ici…

Lucie…

Mon corps est à genoux

Mais mon âme est debout

Un jour je reviendrai

Vers la terre de France

Crier mon innocence

Et retrouver la paix

Ici… Je n’ai plus rien de toi

Et j’ai peur, quelquefois

Que ma raison s'égare

Si je perds la mémoire

Si j’oublie qui je suis

Qui pourra dire alors

A ceux qui m’aiment encore

Que je n’ai pas trahi

Que j’ai toujours porté

L’amour de mon pays

Bien plus haut que ma vie

Bien plus haut que la vie?

C'était il y a cent ans

Dreyfus est mort depuis

Mais je porte en chantant

Tout l’espoir de sa vie

Pour la mémoire des jours

Puisqu’en son paradis

On sait depuis toujours

Qu’il n’a jamais trahi

Il n’a jamais trahi

Son coeur, ni son pays

Я ніби твій син

І я знаходжу в собі

Ваша віра в справедливість

І ваша сила в бою

На твою загиблу честь

Незважаючи на твій величезний біль

Ви ніколи не програвали

Твоя любов до Франції

А якби лишився шепіт

Щоб захистити вас

За всіма стінами

Ви повинні це почути

Я начебто такий брат

Хто гори зрушує

Коли ти впадаєш у відчай

На вашому острові, в Гайані

І я страждаю разом з тобою

Праски, які на вас наділи

Щоб роздавити твою душу

І зламати твоє життя

Але чому це було потрібно

Щоб відправити вас до диявола

Заберу вас у дроти

З цієї жахливої ​​пастки?

Я часто бачив свого батька

Раптом темніє

Коли я згадав «Справу»

Як ми говорили додому

І жив я довго

Не порушуючи цієї тиші

Як важка таємниця

Іноді на совість

Я уявляв, як

Чоловіки вміли

Щоб заарештувати невинних

Щоб зробити це винуватцем

Він був ельзасцем

француз, єврей, капітан

Живучи серед своїх

У Парижі, сімнадцятий

Коли, одного жовтневого ранку

Ми його звинувачуємо, забираємо

До дванадцяти років непорозуміння

І ганьби, і ненависті

Лікуються нижче, ніж собака

Залишили в темряві

З усіх тих, хто нескінченно

воював на його захист

Мужній, впертий

Іноді азартні свої життя

На драмі

Викриваючи себе для нього

Я ніби його син

І це мене тягне

У Палаці несправедливості

Ледве це слухаю

І коли запалає Париж

Поки ми його ображаємо

Злочинець стоїть приблизно за чотири кроки звідси...

Люсі…

Моє тіло стоїть на колінах

Але моя душа стоїть

Одного дня я повернуся

На землю Франції

Закричай мою невинність

І знайти спокій

Ось... у мене від вас нічого не залишилося

І мені іноді страшно

Нехай мій розум збивається

Якщо я втрачу пам'ять

Якщо я забуду хто я

Хто тоді може сказати

Тим, хто досі мене любить

Щоб я не зрадив

Яку я завжди носила

Любов до моєї країни

Вищий за моє життя

Набагато вище за життя?

Це було сто років тому

З того часу Дрейфус помер

Але я несу під час співу

Вся надія його життя

Для пам'яті днів

Так як у своєму раю

Ми завжди знали

Щоб він ніколи не зраджував

Він ніколи не зраджував

Його серце, ані його країна