Hommage au passant d'un soir - Yves Duteil

Quand je jouais de la guitare

Par plaisir ou par désespoir

Rue Dufour et Rue Vaugirard,

J’arrêtais vers onze heures du soir.

Je fouillais mes carnets d’adresses

Pour trouver deux sous de tendresse,

Des amours que le petit jour emportait sans cesse.

J’ignorais ce qu'était ma vie,

J’ignorais, mais j’avais envie

De chanter pour être moins triste et moins seul aussi.

Puis un soir, pour m’encourager,

Un passant, surgi du passé,

M’avait dit des mots qui depuis ne m’ont plus quitté.

Quand je jouais de la guitare,

Avenue de l’Observatoire,

J’ignorais que dans ton regard

Le bonheur était provisoire.

J'écrivais des chansons d’amour

Et chacun s’asseyait autour.

Des sourires étaient ma récompense et tu souris toujours.

J’ignorais ce qu'était ta vie,

J’ignorais, mais j’avais envie

De chanter pour que tout soit bien quand le ciel est gris.

Tout autour dans nos univers

Le printemps virait à l’hiver,

Et les jours du calendrier passaient à l’envers.

Puis j’ai joué de la guitare

Sur ton cœur et loin des regards.

Tout le reste était dérisoire,

Le présent perdait la mémoire.

Je vivais mes chansons d’amour,

J’avais peur de te perdre un jour,

Et j’aimais les bruits de l'école en bas dans ta cour.

J’ignorais si c'était ma vie,

J’ignorais, mais j’avais envie

De continuer mon chemin vers le paradis.

Je respirais tout doucement,

J’avais peur d'éveiller le temps

Qui dormait dans nos souvenirs, et j'étais content.

J’ignorais si c'était ma vie,

J’ignorais, mais j’avais envie

De continuer mon chemin vers le paradis.

Je respirais tout doucement,

J’avais peur d'éveiller ce temps:

Qui dormait dans nos souvenirs, et j'étais content.

Je rêvais de m’en souvenir depuis si longtemps.

Quand je jouais de la guitare

Pour te plaire ou pour t'émouvoir

En hommage au passant d’un soir,

J'écrivais pour l’amour de l’art.

J’ignorais que c'était ma vie,

J’ignorais, mais j’avais envie

De chanter pour que tu sois fière de m’avoir choisi.

Коли я грав на гітарі

Для задоволення чи від відчаю

Rue Dufour і Rue Vaugirard,

Я звільнився близько одинадцятої години ночі.

Я шукав у своїх адресних книгах

Щоб знайти дві копійки ніжності,

З кохання, яке невпинно змітало той світанок.

Я не знав, що таке моє життя,

Я не знав, але хотів

Співати, щоб бути менш сумним і менш самотнім.

Тоді одного вечора, щоб підбадьорити мене,

Перехожий, що виривається з минулого,

Він сказав мені слова, які відтоді мене ніколи не полишали.

Коли я грав на гітарі,

проспект Обсерваторія,

Я не знав цього в твоїх очах

Щастя було тимчасовим.

Я писав пісні про кохання

І всі сиділи.

Посмішки були моєю нагородою, а ти завжди посміхаєшся.

Я не знав, що таке твоє життя,

Я не знав, але хотів

Співати, щоб усім було добре, коли небо сіре.

Навколо в наших всесвітах

Весна перейшла на зиму,

А дні календаря йшли назад.

Тоді я грав на гітарі

На твоєму серці і поза полем зору.

Все інше було смішним,

Сьогодення втрачало пам'ять.

Я жив піснями про кохання,

Я боявся втратити тебе одного дня,

І я любив звуки школи внизу у вашому дворі.

Я не знав, чи це моє життя,

Я не знав, але хотів

Щоб продовжити шлях до раю.

Я дихав дуже повільно,

Я боявся розбудити час

Хто спав у наших спогадах, і я був щасливий.

Я не знав, чи це моє життя,

Я не знав, але хотів

Щоб продовжити шлях до раю.

Я дихав дуже повільно,

Цього разу я боявся прокинутися:

Хто спав у наших спогадах, і я був щасливий.

Я так довго мріяв це згадати.

Коли я грав на гітарі

Щоб догодити вам або зворушити вас

Віддаючи шану минулому вечора,

Я писав з любові до мистецтва.

Я не знав, що це моє життя,

Я не знав, але хотів

Щоб співати, щоб ти пишався, що ти вибрав мене.