La mer ressemble à ton amour - Yves Duteil

La mer ressemble à ton amour

Sa couleur change au gré des jours

Mais dans son âme elle est la même

Elle est fidèle à ceux qui l’aiment

Elle a le temps pour paysage

Elle est le but et le voyage

Elle se nourrit de liberté

De l’espace et d'éternité

Entre ses digues, entre ses rives

Elle n’est jamais vraiment captive

Elle veut sentir qu’on la désire

Elle s’avance, et puis se retire

Elle est sauvage, elle est rebelle

Mais elle est toujours la plus belle

Il faut la conquérir toujours…

La mer ressemble à ton amour

Elle a des vagues de tendresse

Qui m'épousent et qui me caressent

Elle s’abandonne autour de moi

Pour rejaillir entre mes doigts

Elle me berce et elle me chavire

Elle m’emporte comme un navire

Elle me pousse à prendre le vent

Vers le large et les océans

Je ne sais plus où elle s’achève

Elle est plus vaste que mon rêve

Son horizon et ses frontières

Font déjà le tour de la Terre

Elle est profonde et transparente

Aussi pure aussi apaisante

Que ton regard à mon cœur lourd…

La mer ressemble à ton amour

Elle vit des drames et des naufrages

En rapportant jusqu’au rivage

Les souvenirs qu’elle a sauvés

Des profondeurs de son passé

Elle a parfois dans ses reflets

Tant de regards et de regrets

Qu’elle va noyer son amertume

Derrière un grand rideau de brume

Elle vient se perdre entre les dunes

Habillée de rayons de lune

Ouvrir son âme à son chagrin

Verser des larmes entre mes mains

Au soleil après la tempête

Elle se rassemble et elle s’apprête

Elle avance encore et toujours…

La mer ressemble à ton amour

Lorsque la nuit déploie ses ailes

Je suis encore amoureux d’elle

Peut-être un jour si je m’y noie

Me prendra-t-elle entre ses bras

Mais si je plonge en solitaire

Dans l’océan de tes yeux verts

Quand je m’y baigne jusqu’au jour…

La mer ressemble à ton amour

Ai-je assez d’une vie pour en faire le tour?

…

Море схоже на твоє кохання

Його колір змінюється з днями

Але в душі вона така сама

Вона вірна тим, хто її любить

У неї є час на декорації

Вона є ціль і подорож

Вона живиться свободою

Про простір і вічність

Між його дамбами, між його берегами

Вона ніколи не буває в полоні

Вона хоче відчувати, що ми її хочемо

Вона йде вперед, а потім відступає

Вона дика, вона бунтівна

Але вона все одно найкрасивіша

Його завжди треба перемагати...

Море схоже на твоє кохання

У неї хвилі ніжності

Хто виходить за мене заміж і пестить мене

Вона здається навколо мене

Вискочити між моїми пальцями

Вона мене розгойдує і перевертає

Вона бере мене, як корабель

Вона штовхає мене, щоб прийняти вітер

До моря та океанів

Я не знаю, де це закінчується

Це більше, ніж моя мрія

Його горизонт і його межі

Вже обігають землю

Він глибокий і прозорий

Такий чистий, такий заспокійливий

Це твій погляд на моє важке серце...

Море схоже на твоє кохання

Вона живе драмами та корабельними аваріями

Повернення на берег

Спогади, які вона зберегла

З глибин свого минулого

Іноді вона має у своїх відображеннях

Так багато поглядів і жалю

Що вона потопить свою гіркоту

За великою завісою туману

Вона приходить заблукати між дюнами

Одягнений в місячні промені

Відкрийте свою душу для свого смутку

Пролийте сльози між моїми руками

На сонці після грози

Вона збирається і готується

Вона продовжує і продовжує...

Море схоже на твоє кохання

Коли ніч розправляє крила

Я досі в неї закоханий

Можливо, одного дня, якщо я потону в ньому

Чи візьме вона мене на руки

Але якщо я пірну соло

В океані твоїх зелених очей

Коли я купаюся в ньому до світла...

Море схоже на твоє кохання

Чи вистачає мені життя?

…