Regard impressionniste - Yves Duteil

Il y avait au jardin des bouquets de lumière

Le soleil traversait les couleurs du sous-bois

Au bord du bel étang un pêcher solitaire

S’endormait doucement, sa canne entre les bras

C'était un jour d'été, léger comme un dimanche

L’air était transparent sous le feuillage clair

Le bonheur était là, paisible, entre les branches

Et les reflets mouvants des arbres et des fougères

Le soleil inondait le bord de la rivière

Des couples enlacés dansaient sur le ponton

Près des tables encombrées de bouteilles et de verres

Des guirlandes accrochées croulaient sous les balcons

Une femme debout regardait quelque chose

Une lueur magique au fond de son regard

Son bras disparaissait sous un bouquet de roses

Elle était appuyée sur un divan bizarre

C'était au Grand Palais, sur des toiles de maîtres

Il y avait un Monet et deux ou trois Renoir

Le cœur dans les tableaux je me sentais renaître

Et en fermant les yeux je pourrais les revoir

Le monde a la beauté du regard qu’on y pose

Le jardin de Monet, le soleil de Renoir

Ne sont que le reflet de leur vision des choses

Dont chacun d’entre nous peut être le miroir

La vie nous peint les jours au hasard du voyage

En amour en douleur ou en mélancolie

C’est un peu de ce temps qu’on laisse en héritage

Enrichi du regard qu’on a posé sur lui

У саду були букети світла

Сонце пробивалося крізь кольори підліску

На краю прекрасного ставка самотнє персикове дерево

Ніжно заснув, тримаючи тростину на руках

Був літній день, світлий, як неділя

Під блідим листям було прозоре повітря

Щастя було там, мирне, між гілками

І рухомі відблиски дерев і папоротей

Сонце залило край річки

На понтоні танцювали обіймаються пари

Біля столиків, заставлених пляшками та склянками

Під балконами розсипалися висячі гірлянди

Стояча жінка на щось дивилася

Чарівний блиск глибоко в її очах

Її рука зникла під букетом троянд

Вона сперлася на дивний диван

Це було в Гран-Пале, на картинах майстрів

Був Моне і два-три Ренуара

Серцем у картинах я відчув, що відродився

І, заплющивши очі, я знову побачив їх

Світ виглядає прекрасним

Сад Моне, Сонце Ренуара

Є лише відображенням їхнього бачення речей

Дзеркалом якого може стати кожен із нас

Життя малює нам випадкові дні подорожей

Закоханий у болю чи в меланхолії

Це трохи того часу, який ми залишили позаду

Збагачений поглядом, який був на нього покладений