Ma terre humaine - Yves Duteil

Nous vivions comme des frères

au village de notre enfance

sur la place, on avait tout pour être heureux

quand les femmes au marché

ont porté des nouvelles de la guerre

elles avaient, ce jour-là, des larmes

plein les yeux

que font les miens loin du pays

pour quel enfer, quel dieu

et combien faudra-t-il encore de vies

À croiser le fer et le feu

si on pouvait recommencer

tout arrêter

Écrire l´histoire à notre idée

tout effacer

et que reviennent au moins

tous ceux qui sont trop loin

qui sont partis pour rien

poser les armes et vivre enfin

redevenir humains

quand les plaies sembleront fermées

il restera pourtant

au long des routes et sous les champs de blé

tant de bombes à retardement

pour les dégâts collatéraux

s´adresser au dernier bureau

au comptoir des bonheurs perdus

le guichet ne désemplit plus

les chemins vers la liberté

terrain miné

sont jalonnés d´emprisonnés

de voix étouffées

et de maisons désertes

aux rues abandonnées

dans des villages entiers

des otages aux vies menacées

pour leur couleur, leurs idées

terre humaine

tous les hommes ont un rêve

À partager autour de toi

ma terre humaine

que tous tes peuples se lèvent

et reviennent à la raison

pour vivre ensemble dans la paix

avec toi

si on voulait tout commencer

aujourd´hui

bâtir le monde à notre idée

trouver la paix qu´ils ont cherchée en vain

qu´ils ont cherchée si loin

pour nous offrir, un jour, enfin

des lendemains

sur la terre

sur ma terre humaine

nous vivions comme des frères

au village de notre enfance

sur la place, on avait tout pour être heureux

on avait tout pour être heureux

etre heureux

(Merci à Dandan pour cettes paroles)

Ми жили як брати

в селі нашого дитинства

на площі ми мали все, щоб бути щасливими

коли жінки на ринку

ніс новини про війну

у них того дня були сльози

очний

що мої люди роблять поза домом

за який біс, який бог

і скільки ще це займе життя

Схрестити залізо і вогонь

якби ми могли почати спочатку

припинити все

Пишіть історію по-нашому

стерти все

і це принаймні повернення

всі ті, хто занадто далеко

які пішли ні за що

скласти зброю і нарешті жити

знову стати людиною

коли рани здаються закритими

все ж він залишиться

вздовж доріг і під пшеничними полями

стільки бомб уповільненої дії

за супутні збитки

йти до останнього офісу

біля прилавка втраченого щастя

лічильник завжди заповнений

шляхи до свободи

мінне поле

перебувають у в'язниці

приглушені голоси

і безлюдні будинки

на покинуті вулиці

в цілих селах

заручників із загрозою життя

за їхній колір, їхні ідеї

людська земля

у кожного чоловіка є мрія

Щоб поділитися з тобою

моя людська земля

нехай повстануть усі твої народи

і схаменуться

жити разом у мирі

з тобою

якби ми хотіли все це почати

сьогодні

побудувати світ по-нашому

знаходять спокій, якого марно шукали

що вони шукали досі

запропонувати нам, одного дня, нарешті

завтра

на землі

на моїй людській землі

ми жили як брати

в селі нашого дитинства

на площі ми мали все, щоб бути щасливими

у нас було все, щоб бути щасливими

будь щасливий

(Дякую Dandan за ці тексти)