Moi je refuse (avec Lisa) - Yves Duteil, Lisa

Parce que ma vie commence à peine et que j’espère

Pouvoir grandir dans l’espérance et la lumière

Parce que j’ai vu dans vos regards

Trop de détresse et trop d’espoirs

Et que je porte aussi la peur dans mon histoire

Je veux qu’on parle avec des mots que je comprenne

J' voudrais qu’on m’aime et qu’on m'écoute et qu’on m’apprenne

Je veux du vrai, je veux du tendre

Si l’on prétend qu’il faut attendre

Je suis confuse

Mais si c’est ça, moi, je refuse

Au nom du même sang qui coule dedans nos veines

Je veux partager ta confiance et non ta haine

Née Algérienne, Amérindienne

Bosniaque, Afghane ou Tibétaine

Je suis la sœur de ceux qu’on frappe ou qu’on enchaîne

Devant ces guerres qui se répètent à l’infini

Parfois, j’ai honte pour mes frères et je me dis

Que s’il faut fuir sa propre terre

Et vivre ailleurs en étrangère

Comme une intruse

Alors c’est clair, moi, je refuse

Je n’ai pas peur de l’avenir et je suis prête

À affronter tous les démons de la planète

De toute la force de mon âge

Avec mon cœur et mon langage

Pourvu qu’on m’aime

Alors j’avance et je m’engage

S’il suffisait d’avoir ma rage pour vous convaincre

Et de me battre pour savoir que l’on peut vaincre

Je pourrais même imaginer

Avec des mots à inventer

Rendre l’espoir au cœur des plus désespérés

Car si ma vie commence à peine et si je rêve

De rebâtir ce monde avant qu’il ne s’achève

Si j’ai puisé dans ton regard

Tant de bonheur et tant d’espoir

C’est pour abattre tous ces murs qui nous séparent

C’est pour qu’on parle avec des mots que tu comprennes

Pour être sûrs que l’on s'écoute et qu’on s’apprenne

Mais pour de vrai, mais pour de tendre

Et si c’est trop dur à entendre

Alors tant pis, je suis confuse

Mais je refuse

Et si devant l’adversité

Pareille à l’eau dans les écluses

La chanson des âmes recluses

Monte aussi vers la liberté

Que l’on m’excuse

Mais je refuse

Que l’on m’excuse

Moi, je refuse

Тому що моє життя тільки починається, і я сподіваюся

Щоб мати можливість рости в надії та світлі

Бо я бачив у твоїх очах

Забагато переживань і забагато надій

І що я також несу страх у своїй історії

Я хочу, щоб ми говорили словами, які я розумію

Я хотів би, щоб мене любили, мене слухали і навчали

Я хочу справжнього, хочу ніжного

Якщо ти кажеш, що треба чекати

я збентежений

Але якщо це так, я відмовляюся

В ім’я тієї ж крові, що тече по наших жилах

Я хочу розділити вашу довіру, а не вашу ненависть

Народився алжирець, корінний американець

Боснійська, афганська чи тибетська

Я сестра тих, кого б’ють чи приковують

Попереду ці війни, які повторюються до нескінченності

Іноді мені соромно за своїх братів і я думаю про себе

Це якщо тобі доведеться тікати з власної землі

І жити в іншому місці, як незнайомець

Як зловмисник

Тож зрозуміло, я відмовляюся

Я не боюся майбутнього і готовий

Зіткнутися з усіма демонами на планеті

З усією силою мого віку

Серцем і мовою

Поки ти мене любиш

Тому я крокую вперед і беру участь

Якби було достатньо моєї люті, щоб переконати вас

І боріться, щоб знати, що ми можемо перемогти

Я навіть міг уявити

Зі словами, щоб вигадувати

Несучи надію в серця найвідчайдушніших

Бо якщо моє життя тільки починається і якщо я мрію

Щоб відбудувати цей світ до його кінця

Якби я торкнувся твого погляду

Стільки щастя і стільки надії

Це зруйнувати всі ці стіни, які нас розділяють

Це для того, щоб ми говорили словами, які ви розумієте

Щоб переконатися, що ми слухаємо та вчимося

Але по-справжньому, але за тендером

І якщо це занадто важко почути

Так шкода, я розгубився

Але я відмовляюся

А якщо перед обличчям біди

Як вода в замках

Пісня відлюдних душ

Підніміться також на свободу

Перепрошую

Але я відмовляюся

Перепрошую

Я, я відмовляюся