Les savants les poètes et les fous - Yves Duteil

Pas besoin d’une boule de cristal

Pour voir que la Terre tourne mal

Pas besoin non plus d'être un foudre de guerre

Pour s’apercevoir que tout fonctionne à l’envers

Le plus fidèle reflet du futur

Il est dans la musique, la peinture

Le cinéma, la danse ou bien la littérature

On peut encore gommer pour effacer les ratures

Et loin des philosophes, des prophètes

Des tyrans, des empereurs d’opérette

Le monde appartient aux plus sages d’entre nous

Les savants, les poètes et les fous

Ce sont eux qui labourent, qui sèment et qui vendangent

Les vignes de nos rêves étranges

Et ce sont eux qui rallument, certains soirs de déprime

La petite étincelle d’espoir qui nous taquine

Chevaliers de l’imaginaire

Et navigateurs solitaires

Ils s’embarquent sans carte, sans guide et sans boussole

Pendant que, sur le quai, l’humanité se désole

Le soleil est au bord de l'éclipse

Et la nature humaine au bord de l’apocalypse

Mensonges, hypocrisie, faux-semblants, simagrées

Langue de bois, croix de fer et tout est consommé

Alors, de qui viendront à présent

Les messages, les présages qu’on attend

Si la vie fait confiance à ses meilleurs atouts

Des savants, des poètes et des fous?

Car ce sont eux qui labourent, qui sèment et qui vendangent

Les vignes de nos rêves étranges

Et ce sont eux qui rallument, certains soirs de déprime

La toute petite parcelle d’espoir qui nous ranime

Ni Bible, ni Coran, ni Thora

Ne pourront dessiner ce que demain sera

Mais les humains, je pense, ont ce pouvoir immense

Hérité du creuset des âges et des consciences

Le plus fidèle reflet du futur

Il est dans la pensée, l'écriture

Dans la page qui manque, dans l’esquisse, l'épure

On peut encore gommer lorsque la scène est trop dure

On pourrait tout changer pour demain

Bâtir un autre avenir de nos mains

Un monde où règneraient les plus sages d’entre nous

Un monde où règneraient les plus sages d’entre nous

Les savants, les poètes et les fous

Кришталева куля не потрібна

Бачити, як земля перетворюється на зло

Вам навіть не обов’язково бути військовим громовержцем

Зрозуміти, що все працює в зворотному порядку

Найправдивіше відображення майбутнього

Він займається музикою, живописом

Кіно, танці чи література

Ми все ще можемо стерти, щоб стерти стирання

І подалі від філософів, від пророків

Тирани, імператори оперети

Світ належить наймудрішим серед нас

Вчені, поети та божевільні

Це ті, що орють, сіють і збирають урожай

Лози наших дивних снів

І це ті, хто вмикає його, деякі ночі

Маленька іскорка надії, яка дражнить нас

Лицарі Уяви

І самотні моряки

Вони рушать без карти, без гіда і без компаса

Поки на набережній сумує людство

Сонце стоїть на порозі затемнення

А людська природа на межі апокаліпсису

Брехня, лицемірство, удавання, витівки

Дерев’яний язик, залізний хрест – і все зжито

То від кого тепер вийде

Повідомлення, прикмети, яких ми очікуємо

Якщо життя довіряє своїм найкращим активам

Вчені, поети та божевільні?

Бо саме вони орють, сіють і жнуть

Лози наших дивних снів

І це ті, хто вмикає його, деякі ночі

Маленька частинка надії, яка нас оживляє

Ні Біблії, ні Корану, ні Тори

Не можу намалювати те, що буде завтра

Але я думаю, що люди мають таку величезну силу

Успадковане з горнила віків і совісті

Найправдивіше відображення майбутнього

Це в думці, написанні

На відсутній сторінці, в ескізі, креслення

Ми все ще можемо стерти, коли сцена занадто жорстка

Ми могли б змінити все на завтра

Будуємо інше майбутнє своїми руками

Світ, яким керують наймудріші з нас

Світ, яким керують наймудріші з нас

Вчені, поети та божевільні