Les petits hommes verts - Yves Duteil

Si un jour des petits hommes verts

Venus du fond des galaxies

Pour explorer notre univers

S’en venaient à passer ici

Nous verraient-ils tels que nous sommes

Avec nos vices et nos vertus

Ou bien leur regard sur les hommes

Aurait-il quelque chose en plus?

S’il existe dans les étoiles

D’autres êtres doués de raison

Pourraient-ils à valeur égale

Supporter la comparaison?

L’homme est un loup plein de sagesse

Un lion rempli de mansuétude

Un éléphant tout en finesse

Un singe qui a fait des études

Mais tout nu dans la forêt vierge

Face aux mygales et aux boas

Il n’a plus qu'à brûler un cierge

Pour échapper à son trépas

Est-ce une erreur de la nature

Un paradoxe désolant

Un avatar dans l’aventure

Un accroc dans le fil du temps?

Est-ce un caillou dans l’engrenage

Une fausse note dans l’harmonie

Une étape du grand voyage

Un fauteur de cacophonie?

C’est le seul être de la Terre

Qui soit capable à lui tout seul

D’anéantir tout l’univers

Pour se draper dans son linceul

Il a mis son intelligence

Au service de son instinct

Tout son génie et sa puissance

À trucider tous ses voisins

Il a vaincu la fièvre aphteuse

Et l’a stockée dans des flacons

Sur des missiles à tête chercheuse

Pour les envoyer sur le front

Le loup, le tigre et la panthère

Le scorpion, le rhinocéros

Le crocodile et la vipère

Sont moins cruels et moins féroces

Que cet animal sanguinaire

Sans scrupule et plein d’appétit

Qui détruirait jusqu'à sesfrères

Sans un remords et sans un cri

Voilà ce que diraientt sans doute

Les visiteurs des galaxies

Avant de reprendre la route

Vers leurs étoiles et leur pays

En programmant sur leurs antennes

Le début d’une épidémie

Qui réduirait la race humaine

À l’impuissance et à l’oubli

Je ne sais ce que nous réserve

L’avenir de l’humanité

Qu’il nous épargne et nous préserve

De semblables calamités

Méfions-nous des petits hommes verts

C’est ainsi qu’ils pourraient parler

À moins que l’Homme est ses chimères

D’ici-là n’aient beaucoup changé

À moins que l’Homme et ses chimères

D’ici-là n’aient beaucoup changé

Якби одного разу зелені чоловічки

З глибини галактик

Щоб досліджувати наш Всесвіт

Вони проходили тут

Чи бачать вони нас такими, якими ми є

З нашими пороками і чеснотами

Або їхній погляд на чоловіків

Чи було б щось більше?

Якщо воно існує в зірках

Інші живі істоти

Чи могли б вони мати однакову цінність

Витримати порівняння?

Людина — мудрий вовк

Лев, повний поблажливості

Ніжний слон

Освічена мавпа

Але гола в пралісу

Проти тарантулів і удавів

Все, що йому потрібно зробити, це запалити свічку

Щоб уникнути його смерті

Чи це помилка природи

Шкода парадокс

Аватар у пригодах

Заминка з часом?

Хіба камінчик у снасті

Фальшива нота в гармонії

Зупинка у великій подорожі

Виробник какофонії?

Він єдина істота на Землі

Хто здатний сам по собі

Щоб знищити весь Всесвіт

Щоб загорнутися в його саван

Він вклав свій інтелект

На службі його інстинкту

Весь його геній і його сила

Вбити всіх своїх сусідів

Він переміг ящур

І зберігав у флаконах

На самонаведення ракет

Щоб відправити їх на фронт

Вовк, тигр і пантера

Скорпіон, носоріг

Крокодил і гадюка

Менш жорстокі й люті

Ось ця кровожерлива тварина

Безсовісний і повний апетиту

Хто знищив би навіть своїх братів

Без докорів сумління і без крику

Так, мабуть, сказали б

Відвідувачі галактик

Перш ніж знову вирушити в дорогу

До своїх зірок і своєї країни

Програмуючи на своїх антенах

Початок епідемії

Хто б зменшив людський рід

До безпорадності і забуття

Я не знаю, що нас чекає

Майбутнє людства

Нехай пощадить нас і збереже

Подібні лиха

Остерігайтеся маленьких зелених чоловічків

Так вони могли говорити

Хіба що Людина - це його химери

До того часу мало що змінилося

Хіба що Людина та її химери

До того часу мало що змінилося