Les fées - Yves Duteil

Tu ne pouvais jamais dormir sans que j’invente pour ton plaisir

Des histoires de magiciens qui font tout avec rien

Et j’inventais, pour que tu dormes, dans la chambre, les soirs de pluie

Des crocodiles en haut-de-forme et des grenouilles en queue-de-pie

Et des fées à n’en plus finir, et des fées à n’en plus finir.

Y’avait la fée aux yeux mauves que l’on regarde et qui se sauve

Et la fée des vents de la nuit que l’on appelle mais qui s’enfuit

Et puis la fée dans la lagune qui s’amuse à couper la lune

En milliers de petits morceaux, et qui les fait danser sur l’eau.

Et quant à la fée Carabosse, elle t’emportait dans son carrosse

Et tu fouettais les cent chevaux jusqu'à la mer au grand galop.

C’est alors que tu t’endormais, moi, doucement je m’en allais

Bercer mon cœur de ton sourire plein de rêves et de souvenirs

Et des fées à n’en plus finir, et des fées à n’en plus finir.

Puis, un jour tu as dû grandir, toutes les fées ont dû partir

Avec elles les magiciens qui font tout avec rien

Mais depuis, pour que je m’endorme dans la chambre, les soirs de pluie

Quand les nuits sont trop monotones, je repense à nos jours enfuis,

Et les fées à n’en plus finir se rappellent à mon souvenir.

Y’avait la fée aux yeux mauves que l’on regarde et qui se sauve

Et la fée des vents de la nuit que l’on appelle, mais qui s’enfuit

Et puis la fée dans la lagune qui s’amuse à couper la lune

En milliers de petits morceaux, et qui les fait danser sur l’eau.

Et quant à fée Carabosse, elle est partie dans son carrosse

Elle a fouetté les cent chevaux jusqu'à la mer au grand galop.

Les enfants, c’est fait pour grandir, pour s’en aller vers l’avenir

En laissant derrière eux des rires pleins de rêves et de souvenirs

Et des fées à n’en plus finir, et des fées à n’en plus finir.

Ти ніколи не міг би заснути, щоб я не винайшов для твого задоволення

Історії чарівників, які роблять все без нічого

А я придумав, щоб ти спав, у спальні, дощовими вечорами

Крокодили у циліндрах і жаби у фраках

І нескінченні феї, і нескінченні феї.

Була фіолетовоока фея, на яку ми дивимося і тікаємо

І фея нічних вітрів, що називається, але тікає

А потім фея в лагуні розважається зрізати місяць

У тисячах маленьких шматочків, і змушує їх танцювати на воді.

А що стосується феї Карабос, то вона повезла вас у своїй кареті

А ти сотню коней повним галопом вигнав до моря.

Ось тоді ти заснув, я, я поволі йшов

Розколюйте моє серце своєю посмішкою, сповненою мрій і спогадів

І нескінченні феї, і нескінченні феї.

Тоді одного разу ти повинен був подорослішати, всі феї мали піти

З ними чарівники, які роблять все без нічого

Але так, щоб я засинав у спальні, дощовими вечорами

Коли ночі надто одноманітні, я згадую минулі дні,

І нескінченні феї повертаються до моєї пам’яті.

Була фіолетовоока фея, на яку ми дивимося і тікаємо

І фея нічних вітрів що кличе, а хто тікає

А потім фея в лагуні розважається зрізати місяць

У тисячах маленьких шматочків, і змушує їх танцювати на воді.

А що стосується феї Карабосс, то вона поїхала у своїй кареті

Вона повним галопом вигнала сотню коней до моря.

Діти створені, щоб рости, йти в майбутнє

Залишивши позаду сміх, повний мрій і спогадів

І нескінченні феї, і нескінченні феї.