Le tresor de l'arc en ciel - Yves Duteil

Si l’on devait faire table rase

Juste à côté de l’essentiel

J’emporterais dans nos bagages

Ce petit morceau d’arc-en-ciel

A la nuit me charger d’histoire

Que Folon nous avait laissé

En souvenir d’un beau partage

Quand nos s'étaient croisées

C’est un crayon bleu, rouge et or

Avec lequel il écrivait

Des petits mots multicolores

Sur l’affiche qu’il nous signait

Il est ainsi dans notre histoire

Des objets simples et mystérieux

Qui pourraient sembler dérisoires

Mais qui comptent plus à nos yeux

Que tous les trésors de la terre

Parce qu’ils nous parlent de quelqu’un

Et que soudain nos coeurs se serrent

Pour un visage ou un parfum

Sans la beauté qui nous entoure

Nous ne serions dans l’univers

Que des coeurs vides aux regards lourds

Sans horizon et sans repère

C’est l’harmonie qui nous console

De tous les pièges du chemin

Dans ces images sans paroles

Sous le talent du magicien

Dans la douceur qui nous rappelle

Le bonheur de cette amitié

Le souvenir encore fidèle

De son sourire enluminé

S’il fallait reprendre la route

Trouver ailleurs un autre ciel

Je charcherais coûte que coûte

Cette lumière aux tons pastels

Qui rayonnait sur ton visage

Comme une averse de soleil

Et qui nous laisse en héritage

Les couleurs de ses aquarelles

Si l’on devait faire table rase

Et ne garder que l’essentiel

J’emporterais dans nos bagages

Le trésor de cet arc-en-ciel.

(Merci à Paula VAN DAMME pour cettes paroles)

Якби нам довелося витерти дошку

Прямо поряд з основним

Я б взяв наш багаж

Цей маленький шматочок веселки

Щоб ніч зарядила мене історією

Цей Фолон покинув нас

На згадку про чудовий обмін

Коли наші перетнулися

Це синій, червоний і золотий олівець

з якою він писав

барвисті маленькі слова

На плакаті він підписався за нас

Так є в нашій історії

Прості та загадкові предмети

Що може здатися смішним

Але хто для нас важливіший

Хай всі скарби землі

Тому що вони розповідають нам про когось

І раптом наші серця завмирають

Для обличчя чи парфумів

Без краси, яка нас оточує

Ми б не були у Всесвіті

Лише порожні серця з важкими очима

Без горизонту і без орієнтира

Це гармонія, яка нас втішає

З усіх пасток на шляху

У цих образах без слів

Під майстерністю мага

У солодощі, що нагадує нам

Щастя цієї дружби

Пам'ять досі вірна

Про його освітлену посмішку

Якби ми знову вирушили в дорогу

Знайди інше небо в іншому місці

Я б шукав незважаючи ні на що

Це світло в пастельних тонах

що сяяло на твоєму обличчі

Як сонячний душ

І хто залишає нам у спадок

Кольори його акварелі

Якби нам довелося витерти дошку

І зберігайте лише найнеобхідніше

Я б взяв наш багаж

Скарб цієї веселки.

(Дякую Paula VAN DAMME за ці тексти)