Le bonheur infernal - Yves Duteil

Le destin me poursuit et s’attache mes pas

Pour que tout me sourie malgr moi.

J’ai beau faire, tout va bien jusqu’au moindre dtail

a n’a jamais de fin ni de faille.

Le printemps m’blouit et la vie m’merveille

Une toile me suit dans le ciel

Mais le soir c’est l’angoisse, nouveau, qui m’assaille

Et jamais ne s’efface o que j’aille.

En trouvant le bonheur j’ai perdu le sommeil

Car la nuit j’ai trop peur du rveil.

Si jamais c’est un rve, il est trop tt encore

Et j’ai peur qu’il s’achve l’aurore.

Moi, qui dormais si bien sans penser que demain

Pouvait tout me reprendre au matin

En trouvant le bonheur j’ai perdu le sommeil

Le bonheur et l’enfer, c’est pareil.

Mais personne ce jour n’a perc mon secret

Je suis seul savoir, il est vrai

Toutes ces nuits sans dormir compter les moutons

J’ai fini par crire des chansons.

Elles ont franchi les rues, les montagnes, les ports

Les dserts et les glaces du grand nord

Mais le soir, c’est l’angoisse nouveau qui revient

Me chanter jusqu’au petit matin.

En trouvant le bonheur j’ai perdu le sommeil

Car la nuit j’ai trop peur du rveil.

Si jamais c’est un rve, il est trop tt encore

Et j’ai peur qu’il s’achve l’aurore.

Vous qui dormez si bien, mditez ce refrain

Bnissez vos soucis, vos chagrins.

En trouvant le bonheur j’ai perdu le sommeil

Le bonheur et l’enfer, c’est pareil.

force de chanter, de scher mes sanglots

J’ai fini par casser mon micro.

Mes chansons, un beau jour, ont sombr dans l’oubli

Mon amour, pour toujours, est parti.

J’ai perdu mon bonheur force de gmir

On m’a mis en demeure de partir.

A prsent, je suis triste et j’ai perdu l’espoir

Mais la nuit, je m’endors comme un loir.

A prsent, je suis triste et j’ai perdu l’espoir

Mais la nuit, je m’endors comme un loir.

Доля переслідує мене і зв'язує мої кроки

Щоб мені все посміхнулося всупереч мені самому.

Що б я не робив, все добре до найдрібніших деталей

a ніколи не має кінця чи недоліку.

Весна мене засліплює, а життя дивує мене

За мною по небу йде павутина

Але ввечері мене кидає тривога, нова

І ніколи не згасає, куди б я не пішов.

Знайшовши щастя, я втратив сон

Бо вночі я занадто боюся прокинутися.

Якщо це колись і сниться, то ще рано

І я боюся, що світанок закінчився.

Я, який так добре спав, не думаючи про це завтра

Зранку міг би все це повернути

Знайшовши щастя, я втратив сон

Щастя і пекло те саме.

Але в цей день ніхто не відкрив мою таємницю

Тільки я знаю, це правда

Усі ці безсонні ночі рахуючи овець

Я закінчив писати пісні.

Вони переходили вулиці, гори, порти

Пустелі і льоди крайньої півночі

Але ввечері повертається нова мука

Співай мені до світанку.

Знайшовши щастя, я втратив сон

Бо вночі я занадто боюся прокинутися.

Якщо це колись і сниться, то ще рано

І я боюся, що світанок закінчився.

Ви, хто так добре спите, подумайте над цим рефреном

Благослови свої турботи, свої печалі.

Знайшовши щастя, я втратив сон

Щастя і пекло те саме.

силою співати, висушувати мої ридання

У підсумку я зламав мікрофон.

Мої пісні в один прекрасний день пішли в Лету

Моє кохання назавжди зникло.

Я втратив силу щастя стогнати

Мене офіційно попередили про від’їзд.

Тепер мені сумно і я втратив надію

Але вночі я засинаю, як колода.

Тепер мені сумно і я втратив надію

Але вночі я засинаю, як колода.