La rumeur - Yves Duteil

La rumeur ouvre ses ailes

Elle s’envole à travers nous

C’est une fausse nouvelle

Mais si belle, après tout

Elle se propage à voix basse

À la messe et à midi

Entre l'église et les glaces

Entre confesse et confit

La rumeur a des antennes

Elle se nourrit de cancans

Elle est bavarde et hautaine

Et grandit avec le temps

C’est un arbre sans racines

À la sève de venin

Avec des feuilles d'épines

Et des pommes à pépins

Ça occupe, ça converse

Ça nourrit la controverse

Ça pimente les passions

Le sel des conversations…

La rumeur est un microbe

Qui se transmet par la voix

Se déguise sous la robe

De la vertu d’autrefois

La parole était d’argent

Mais la rumeur est de plomb

Elle s'écoule, elle s'étend

Elle s'étale, elle se répand

C’est du miel, c’est du fiel

On la croit tombée du ciel

Jamais nul ne saura

Qui la lance et qui la croit…

C’est bien plus fort qu’un mensonge

Ça grossit comme une éponge

Plus c’est faux, plus c’est vrai

Plus c’est gros et plus ça plaît

Calomnie, plus on nie

Plus elle enfle se réjouit

Démentir, protester

C’est encore la propager

Elle peut tuer sans raison

Sans coupable et sans prison

Sans procès ni procession

Sans fusil ni munitions…

C’est une arme redoutable

Implacable, impalpable

Adversaire invulnérable

C’est du vent, c’est du sable

Elle rôde autour de la table

Nous amuse ou nous accable

C’est selon qu’il s’agit

De quiconque ou d’un ami

Un jour elle a disparu

Tout d’un coup, dans les rues

Comme elle était apparue

À tous ceux qui l’avaient crue…

La rumeur qui s’est tue

Ne reviendra jamais plus

Dans un cœur, la rancœur

Ne s’en ira pas non plus

Чутка розправляє крила

Вона пролітає крізь нас

Це фейкові новини

Але все таки так красиво

Вона розповсюджується тихим голосом

На Месі та опівдні

Між церквою і дзеркалами

Між сповіддю і конфі

У чуток є антени

Вона харчується плітками

Вона балакуча і гордовита

І зростає з часом

Це дерево без коріння

З соком отрути

З терновим листям

І зерняткові яблука

Воно займає, розмовляє

Це розпалює суперечки

Це розширює пристрасті

Сіль розмови...

Чутка — це мікроб

Який передається голосом

Маскується під сукню

Стародавньої чесноти

Слово було срібним

Але чутки ведуть

Тече, розширюється

Поширюється, поширюється

Це мед, це жовч

Здається, впав з неба

Ніхто ніколи не дізнається

Хто це запускає і хто в це вірить...

Це набагато сильніше за брехню

Росте, як губка

Чим більше вона неправда, тим більше вона правдива

Чим більше, тим краще

Наклеп, тим більше ми заперечуємо

Чим більше вона набухає, тим більше радіє

заперечувати, протестувати

Це все ще поширюється

Вона може вбити без причини

Без винних і без тюрми

Без суду чи процесу

Без рушниці та патронів...

Це грізна зброя

Непримирений, невідчутний

Невразливий супротивник

Це вітер, це пісок

Вона ширяє навколо столу

Розважає нас або пригнічує

Це залежить від того, чи є

Від когось чи від друга

Одного разу вона зникла

Раптом на вулицях

Як вона з'явилася

Всім, хто їй вірив...

Чутка, що померла

Більше ніколи не повернеться

У серці злоба

Теж не піде