La ligne de vie - Yves Duteil

Dix ans de poèmes en batailles

Que nous étrennons notre amour

Perpétuelles fiançailles

Qui m'étonnent encore chaque jour

A force de lire au passage

La ligne de vie dans ta main

J’ai la même sur mon visage

Qui creuse elle aussi son chemin

Tour à tour inquiètes et sereines

Les années s'écoulent sans bruit

Laissant comme un manteau de laine

Sur tous les hivers de nos vies

Le cœur endurci d’une écorce

Pour rester plus tendre au dedans

Mon âme a puisé dans ta force

Un souffle à l'épreuve du temps

A force d’aimer davantage

L’amour s’est écrit dans tes yeux

Vieillir est le plus beau voyage

Qui nous reste à faire tous les deux

Et plus notre temps s’amenuise

Et plus notre ciel s’agrandit

Souvent d’un chagrin qui nous brise

Renaît un oiseau qui nous suit

Le jour où j’ai vu ton sourire

J’ai su que le monde était beau

J’ai cherché les mots pour le dire

Mon cœur a jailli du piano…

Et si les saisons nous protègent

Depuis que tu dors dans mes bras

Je sais de plus grands privilèges

Que ceux des seigneurs et des Rois

Dix ans de poèmes en batailles

Que nous étrennons notre amour

Perpétuelles fiançailles

Qui m'étonnent encore chaque jour

A force de lire au passage

La ligne de vie dans ta main

J’ai la même sur mon visage

Qui creuse elle aussi son chemin…

Десять років віршів у боях

Щоб ми поширювали свою любов

Вічна заручина

Який досі дивує мене кожен день

Читаючи в дорозі

Рятувальний круг у вашій руці

У мене на обличчі таке саме

Яка також пробиває собі шлях

По черзі стурбований і спокійний

Безшумно минають роки

Йдучи, як вовняне пальто

На всі зими нашого життя

Зачерствіле серце кори

Щоб залишатися м’якше всередині

Моя душа черпала твою силу

Подих, який витримує перевірку часом

Любити більше

Любов написана в твоїх очах

Старіння – це найкрасивіша подорож

Що ми обидва маємо зробити

І тим більше скорочується наш час

І чим більше стає наше небо

Часто від смутку, який нас ламає

Відродився птах, що йде за нами

День, коли я побачив твою посмішку

Я знав, що світ прекрасний

Я шукав слова, щоб це сказати

Моє серце стрибнуло від піаніно...

І якщо пори року захищають нас

Оскільки ти спиш у мене на руках

Я знаю більші привілеї

Ніж у лордів і королів

Десять років віршів у боях

Щоб ми поширювали свою любов

Вічна заручина

Який досі дивує мене кожен день

Читаючи в дорозі

Рятувальний круг у вашій руці

У мене на обличчі таке саме

Хто теж пробиває собі шлях...