La légende des arbres - Yves Duteil

Un jour, le roi des arbres

Réunit ses sujets

Dans son palais de marbre

Au cœur de la forêt

Le chêne à Brocéliande

Le cèdre du Liban

Et le vieux pin des Landes

Conçurent un vaste plan

Le vent porta l’affaire

À travers les forêts

Les arbres de la Terre

Ont déclaré la paix

Vivre était leur désir

Porter chacun leurs fruits

C'était «vaincre ou mûrir»

Leur devise et leur cri

Leurs fleurs, en grand mystère

Imperceptiblement

S’ouvraient vers la lumière

En prenant tout leur temps

Et du cœur des charpentes

Des coques des bateaux

Aux linteaux des soupentes

Et aux traverses du métro

Du papier dans les livres

Et du corps des crayons

Le bois semblait revivre

Et devenait chanson

Libres de leurs amarres

Les mâts qui naviguaient

Répondaient aux guitares

Et les arbres chantaient

Jamais de mémoire d’homme

On n’entendit ce chant

Mais dans le cœur des ormes

Il résonnait comme un printemps

Cyprès de Palestine

Et l’arbre de Judée

Ont mêlé leurs racines

Autour de l’olivier

Les arbres de la Terre

Se sont tendu les mains

Par-delà les frontières

Au-dessus des humains

Et la rose des vents

Échangeant les pollens

A mis du pommier blanc

Sur les fleurs de l'ébène

Et la rose des vents

Échangeant les pollens

A mis du pommier blanc

Sur les fleurs de l'ébène

Cette légende ancienne

On l’entend dans les bois

Le vent dans les vieux chênes

La chante encore parfois

Celui de Brocéliande

Et le cèdre au Liban

Mais le vieux pin des Landes

A brûlé entre-temps

Les saules ont tant versé

De larmes de rosée

Tant porté dans leurs feuilles

Les deuils du temps passé

Si nous n’entendions plus

Ce que le vent nous crie

Les hommes auraient perdu

La source de leur vie

Et le parfum des fleurs

La pulpe de leurs fruits

Déverseraient en vain

Au fond des cœurs meurtris

Des torrents de douceur

Et des flots d’harmonie

Одного разу король дерев

Збирає своїх підданих

У своєму мармуровому палаці

У серці лісу

Дуб в Броселіанді

Ліванський кедр

І стара ландська сосна

Задумав великий план

Вітер поніс справу

Через ліси

Дерева Землі

проголосили мир

Жити було їх бажанням

кожен приносить плоди

Це було "поразка або зрілість"

Їхній девіз і їхній крик

Їхні квіти у великій таємниці

Непомітно

відкрився до світла

Приймаючи весь їхній час

І з самого серця фреймворків

Корпуси човнів

На перемичках лофтів

А в метро шпали

Папір у книгах

І корпус з олівців

Здавалося, що ліс ожив

І стала піснею

Вільні від їхніх причалів

Щогли, що пливли

Відгукнувся на гітари

І дерева співали

Ніколи в живій пам'яті

Цю пісню не чули

Але в серці в'язів

Звучало як весна

Палестинський кипарис

І Юдине дерево

Переплели своє коріння

Навколо оливкового дерева

Дерева Землі

Простягнули руки

За межами

над людьми

І компас піднявся

обміну пилком

Посадила білу яблуню

На квітах чорного дерева

І компас піднявся

обміну пилком

Посадила білу яблуню

На квітах чорного дерева

Ця старовинна легенда

Ми чуємо це в лісі

Вітер у старих дубах

Досі іноді співає

У Броселіанде

І кедр в Лівані

Але стара ландська сосна

Тим часом згорів

Верби так линяли

Сльози роси

Так багато несуть у своєму листі

Оплакування минулого часу

Якби ми більше не чули

Що до нас вітер кличе

Чоловіки б програли

Джерело їхнього життя

І аромат квітів

М'якоть їх плодів

Даремно б лити

Глибоко в розбитих серцях

потоки солодощі

І хвилі гармонії