John - Yves Duteil

John tait amoureux, a se voyait un peu

Il avait un air si bizarre et veillait si tard

Il buvait tant de vin que souvent, le matin

On pouvait l’entendre de l’tang jusqu’au moulin

La fille aux longues mains ne disait jamais rien

Et le pauvre John pensait bien

Qu' veiller dehors jusqu’au lever du jour

Il en crverait ou bien de froid ou bien d’amour

John avait un bguin, a se voyait un brin

Quand il tapait sur sa poitrine en buvant du gin

Il avait l’oeil hagard, buvait toujours part

Poussait des hurlements qui faisaient fuir le vent

Mais la fille aux longues mains ne disait jamais rien

Et le pauvre John pensait bien

Qu' veiller dehors jusqu’au lever du jour

Il en crverait ou bien de froid ou bien d’amour

John tait amoureux, il en a fait l’aveu

Depuis, de la rivire au port, on en rit encore

Le soir, au coin du feu, on coute les vieux

Raconter l’histoire de John l’amoureux

Il aimait la statue d’une belle inconnue

Morte cent ans auparavant dans un ouragan

Il allait tous les jours lui dire son amour

Et noyait sa peine dans un verre son retour

La fille aux longues mains ne dirait jamais rien

Et le pauvre John savait bien

Que dans la statue tait son coeur et qu’un jour

Il en crverait ou bien de froid ou bien d’amour

Que dans la statue tait son coeur et qu’un jour

Il en crverait ou bien de froid ou bien d’amour

Il en crverait ou bien de froid ou bien d’amour

Джон був закоханий, бачив себе трохи

Він виглядав таким дивним і не спав так пізно

Він випивав стільки вина, що часто вранці

Від ставу до млина було чути

Дівчина з довгими руками ніколи нічого не сказала

І бідний Джон добре подумав

Тоді пильнуйте до світанку

Він помре або від холоду, або від кохання

Джон був закоханий, трохи побачив себе

Коли він постукав грудьми, коли пив джин

Він був з виснаженими очима, постійно пив

Підняли виття, що прогнало вітер

Але дівчина з довгими руками ніколи нічого не сказала

І бідний Джон добре подумав

Тоді пильнуйте до світанку

Він помре або від холоду, або від кохання

Джон був закоханий, він зізнався в цьому

Відтоді від річки до порту ми й досі сміємося над цим

Увечері біля багаття слухаємо старого

Розкажіть історію Івана Коханця

Йому сподобалася статуя прекрасної незнайомки

Загинув сто років тому під час урагану

Він ходив щодня сказати їй про своє кохання

І втопив свій біль у склянці його повернення

Дівчина з довгими руками ніколи б нічого не сказала

І бідний Джон добре знав

Що в статуї було його серце і що одного разу

Він помре або від холоду, або від кохання

Що в статуї було його серце і що одного разу

Він помре або від холоду, або від кохання

Він помре або від холоду, або від кохання