Hommages - Yves Duteil

Je voudrais rendre hommage ceux qui m’ont fait vivre

En rallumant l’espoir un jour l’horizon

Leur ddier chacun mon me comme un livre

Et leur offrir tous un vers ma faon

Celui qui m’a ouvert le plus grand de ses vins

Pour y noyer ma peine

Celui qui m’a cit les philosophes indiens don’t l’me tait sereine

Celui qui sans jamais prononcer le mot Dieu

M’a fait croire en les hommes

Les deux qui m’ont appris vivre plus heureux

Par l’amour que l’on donne

Celle qui m’a dit un jour que son amour pour moi

Serait toujours le mme

Toi qui redessinais les lignes de ma main pour y glisser la tienne

Celui qui m’enseignait dans ma propre musique, trouver l’harmonie

Celle qui m’a port par del ses blessures

Au sommet de ma vie

Celui qui m’a fait croire aux plus fous de mes rves

En y rvant aussi

Ont clair ma route en apaisant mes doutes et m’ont rendu la vie

Et si j’ai pu franchir les murs de mon silence

C’est grce tous les gens qui m’ont ouvert le cњur

Et fait la courte chelle au sortir de l’enfance

Pour m’aider grandir en force et en bonheur

Et c’est en remontant les douloureux mandres

En revoyant parfois le chemin parcouru

Que j’ai pu mesurer ce qu’il reste apprendre

Effacer les tristesses et tout le temps perdu

Je voulais rendre hommage ceux qui m’ont fait vivre

En rallumant l’espoir un jour dans ma maison

Leur ddier chacun mon me comme un livre

Et leur offrir tous un vers ma faon.

Я хотів би віддати належне тим, хто дав мені життя

Відновивши надію одного дня на горизонті

Присвяти їм свою душу, як книжку

І дай їм усім хробака на моєму шляху

Той, хто відкрив мені найбільше зі своїх вин

Щоб заглушити мій біль

Той, хто цитував мені індійських філософів, чия душа була спокійною

Той, хто ніколи не вимовляє слово Бог

Змусила мене повірити в чоловіків

Двоє, які навчили мене жити щасливіше

Від любові, яку ми даруємо

Та, яка колись сказала мені, що її любить до мене

Завжди було б однаково

Ти, що перемалював лінії моєї руки, щоб просунути свою

Той, хто вчив мене в моїй власній музиці, знайти гармонію

Той, хто виніс мене за межі своїх ран

На вершині мого життя

Той, хто змусив мене повірити в мої найсміливіші мрії

Там теж мріють

Розчистив мені шлях, розвіявши мої сумніви, і повернув мені життя

І якби я міг переступити стіни свого мовчання

Це дякую всім людям, які відкрили моє серце

І зробити коротку драбину з дитинства

Щоб допомогти мені рости в силі та щасті

І це до болячки

Іноді перевіряємо, як далеко ми зайшли

Що я зміг виміряти те, чого ще треба навчитися

Зітріть смуток і весь втрачений час

Я хотів вшанувати тих, хто дав мені життя

Відновивши надію одного дня в моєму домі

Присвяти їм свою душу, як книжку

І дай їм усім хробака на моєму шляху.