Fragile - Yves Duteil

Fragile, tendre, rebelle et insoumise

Comme une fleur sur la banquise, douloureuse à la moindre brise,

quand le froid souffle sur ton coeur

Perdue, je te regarde qui avance, les bras chargés de lourds silences

Entre la crainte et l’espérance, l’incertitude et la douleur

J'écoute, sous les mots qu’on se dit tout bas

J’entends ceux que tu ne dis pas, et qui se lisent quelques fois,

dans tes yeux qui ne pleurent pas

J’espère, loin des nuages qui te hantent

Bulle de verre dans ta tourmente, à nouveau claire et transparente

Quand tu souris comme autrefois

Tu changes, et pourtant tu restes la même

Tu ressembles aux fleurs que tu sèmes

Dans les yeux de ceux que tu aimes

D’un amour fidèle à ton coeur

Ton âme, pétrie de larmes et de rires

Qui ne sait plus croire qu’au pire

Même quand tout semble nous dire, que l’avenir tourne au meilleur

Secrète, même au plus fort de la tempête

Sous le tumulte dans ta tête

Tu trouves encore un air de fête, pour résister au vent qui noire

Blessée, je voudrais tant pouvoir t’aider

T’ouvrir les bras, trouver les clés

Pour te guérir, tout démêler

Te rassurer quand tu t’endors

Te suivre, être présent à tes côtés

Comme un phare sur la jetée

Un repère pour te guider

Entre les peurs et les dangers

Pourtant, je ne peux que te regarder

Sortir de l’eau et replonger

Au plus profond de tes pensées, être père et t’accompagner

Fragile, tendre, rebelle et insoumise

Comme une fleur sur la banquise, courageuse à la moindre brise

Et quand le froid souffle plus fort

T’aimer, comme on aime un enfant qui dort

Être une amarre dans tous tes ports

Sans pour autant monter à bord, t’aimer toutes voiles dehors

Тендітний, ніжний, бунтівний і бунтівний

Як квітка на крижині, що болить від найменшого вітерця,

коли холод віє на серце

Розгублений, я дивлюся, як ти йдеш, обійми повні важкої тиші

Між страхом і надією, невизначеністю і болем

Я слухаю, під слова, які ми шепочем один одному

Я чую ті, що ти не кажеш, і які іноді читаються,

в твоїх очах, що не плачуть

Сподіваюся, подалі від хмар, що переслідують вас

Скляний міхур у твоїй метушні, знову чистий і прозорий

Коли ти посміхаєшся, як раніше

Ти змінюєшся, але залишаєшся таким же

Ви схожі на квіти, які посіяли

В очах тих, кого любиш

З любов’ю, вірною серцю

Ваша душа, залита сльозами і сміхом

Хто вже не вміє вірити в найгірше

Навіть коли здається, що все нам підказує, нехай майбутнє буде на краще

Таємно, навіть у розпал шторму

Під гомін у твоїй голові

Ви ще знайдете святкове повітря, щоб протистояти чорному вітру

Боляче, я хотів би так тобі допомогти

Розкрийте руки, знайдіть ключі

Щоб вилікувати вас, розгадайте все це

Заспокоюйте вас, коли ви заснете

Слідуйте за вами, будьте поруч

Як маяк на пристані

Орієнтир, який зорієнтує вас

Між страхами і небезпеками

Але я можу тільки спостерігати за тобою

Вийдіть з води і зануртеся назад

У глибині ваших думок бути батьком і супроводжувати вас

Тендітний, ніжний, бунтівний і бунтівний

Як квітка на крижині, хоробрий при найменшому вітерці

А коли мороз віє сильніше

Любити тебе, як сплячу дитину

Бути причалом у всіх ваших портах

Не потрапляючи на борт, люблячи вас з усіма вітрилами