Dans Les Jardins Des Baladins - Yves Duteil

Dans les jardins des baladins, lorsque les gens s’arrtent un jour

C’est pour cueillir un peu d’amour et de bonheur, le temps d’une heure

Et pour s’en rchauffer le cњur

Mais autrefois, au temps des rois

Il existait une lgende: les fleurs toujours

Sous leurs velours cachaient des philtres d’amour

Et leur chagrin dans un parfum pour attirer les baladins

Dans les jardins des baladins, quelques penses fleurissent un jour

En dessinant des mots d’amour sur des chemins de parchemin

Jaillis du coeur d’un baladin

Et si parfois, au temps des rois, ils inventaient quelques lgendes

Les troubadours, dans leurs discours cachaient des monceaux d’amour

Que le destin leur rendait bien au long des jours et des chemins

Dans leurs jardins de parchemin, les baladins vieillissent un jour

En crivant des mots d’amour et leur bonheur, le temps d’une heure

Viendra vous rchauffer le cњur

Si leurs penses se sont fanes, il ne faut pas verser de larmes

Mille roses en ont pos, depuis, les sicles ont pass

Et le chagrin n’est qu’un parfum dans les jardins des baladins

У садах мандрівників, коли люди зупиняються одного разу

Це, щоб вибрати трохи любові та щастя, на годину

І зігріти серце

Але одного разу, за часів королів

Існувала легенда: квіти завжди

Під їхнім оксамитом ховалися любовні зілля

І їх печалі в парфумах приваблюють мандрівників

У садах мандрівників одного дня зацвіте кілька братків

Малювання слів кохання на пергаментних доріжках

Виникло з серця мандрівника

Що якби іноді, за часів королів, вигадували якісь легенди

Трубадури у своїх промовах приховували купи кохання

Та доля повернула їм добре по днях і стежках

У своїх пергаментних садах мандрівники одного разу старіють

Написуючи слова кохання та свого щастя, час години

Прийде, щоб зігріти ваше серце

Якщо їхні думки згасли, не лей сліз

Тисяча троянд поклала їх, відколи минули століття

А смуток — лише пахощі в садах мандрівників