Dans le coeur de Léonore - Yves Duteil

Dans le coeur de Léonore, il y a deux amants

Un qui chante et un qui dort depuis bien longtemps

Le premier s’est endormi pour l'éternité

L’autre a chanté sans répit pour la consoler

La musique au long des jours n’a pas remplacé

La douceur de son amour, ni le temps passé

Mais les mots qui par hasard lui chantaient sa vie

Déposaient dans son regard un instant d’oubli

Au jardin de Léonore, tous les arbres en deuil

Tandis qu’elle pleurait encore, préparaient leurs feuilles

Pour abriter les amours des oiseaux fidèles

Qui venaient, depuis toujours, y chanter pour elle

Les saisons sur le jardin n’ont pas effacé

Les couleurs ni les parfums des bonheurs passés

Mais les fleurs qu’elle y cueillait, quelque temps plus tard

Ont bercé dans ses regrets un instant d’espoir

Les saisons sur le jardin n’ont rien effacé

Ni les joies ni les chagrins mais pour y penser

Dans le coeur de Léonore, il y a deux amants

Un qui chante et un qui dort depuis bien longtemps.

У серці Леонори двоє закоханих

Той, хто співає, і той, хто довго спить

Перший заснув на вічність

Інша невтомно співала, щоб її втішити

Музика протягом дня не змінювалася

Ні солодкість його кохання, ні проведений час

Але слова, які випадково оспівали йому життя

Вклала в його погляд мить забуття

У саду Леонори всі дерева в жалобі

Поки вона ще плакала, вони готували листя

Щоб приховати кохання вірних птахів

Хто приходив, завжди, щоб співати для неї

Пори року в саду не стерлися

Кольори і запахи минулого щастя

Але квіти вона зібрала там, через деякий час

Охоплений жалем хвилиною надії

Пори року в саду нічого не стерли

Ні радощів, ні горя, а думати про це

У серці Леонори двоє закоханих

Той, хто співає, і той, хто вже давно спить.