Bientôt vingt ans - Yves Duteil

Bientôt vingt ans se sont passés

Et jamais je n’aurais pensé

Qu'à l'épreuve de l’avenir

Tant d’amour puisse encore grandir

Tu connais tout mon univers

Tu sais mon âme à livre ouvert

Je ne pourrais jamais je crois

Respirer sans penser à toi

On dit pourtant du temps qui passe

Qu’il tue l’amour ou qu’il l’efface

De la passion souvent qu’elle cesse

En laissant place à la tendresse

Moi tous les mots que je t’invente

Sont d’un amant pour son amante

Ton amour a chassé l’ennui

Hors des frontières de notre vie

Bientôt vingt ans se sont passés

Depuis notre premier baiser

Mais de trouvailles en gestes tendres

Tu n’as cessé de me surprendre

Tu embellis de jour en jour

Dans la lumière de cet amour

Que tu fais sourdre du silence

Du simple fait de ta présence

Comment font-ils pour être heureux

Ceux qui n’ont jamais eu près d’eux

Pour les guider vers le hasard

Ni ton sourire ni ton regard

Tu chantes en moi depuis toujours

J’ai si peur de te perdre un jour

Que je savoure comme un présent

Ton parfum porté par le vent

Bientôt vingt ans passés ensemble

C’est peu dire qu’on se ressemble

Au moindre souffle de ton air

J’ouvre mon âme à l’univers

Tu es la sève de mes fleurs

Mon seul chemin vers le bonheur

Sans le soleil de ton amour

Je suis aveugle et je suis sourd

Plus jamais seul comme autrefois

Je sens ton cœur au fond de moi

Tes yeux sont toujours des caresses

Et tes doigts des mots de tendresse

Rien de nous deux n’aura fané

Aux automnes du temps passé

Notre amour peut encore grandir

A l'épreuve de l’avenir

Tout peut encore nous arriver

Tu t’approches pour m’embrasser

Et ces vingt ans n’auront duré qu’un seul baiser

Tout peut encore nous arriver

Tu t’approches pour m’embrasser

Et ces vingt ans n’auront duré qu’un seul baiser

Скоро минуло двадцять років

І ніколи б не подумав

Це на випробування майбутнього

Так багато любові ще може рости

Ти знаєш увесь мій світ

Ти знаєш мою відкриту книжкову душу

Я ніколи не міг здогадатися

Дихайте, не думаючи про себе

Але ми говоримо про час, що минає

Чи вбиває це любов, чи стирає її

Пристрасть часто припиняється

Залишаючи місце для ніжності

Мені всі слова, які я вигадую для тебе

Є від коханця для свого коханця

Твоя любов прогнала нудьгу

Поза межами нашого життя

Скоро минуло двадцять років

З моменту нашого першого поцілунку

Але знаходить у ніжних жестах

Ти продовжуєш мене дивувати

З кожним днем ​​тобі стає краще

У світлі цієї любові

Щоб ти викликав тишу

Просто своєю присутністю

Як їм вдається бути щасливими

Ті, хто ніколи не був поруч з ними

Щоб направити їх на випадок

Ні твоя посмішка, ні твій погляд

Ти співаєш у мені вічно

Я так боюся втратити тебе одного дня

Який смакую як подарунок

Твої парфуми, рознесені вітром

Майже двадцять років, проведених разом

Сказати, що ми схожі, нічого не сказати

При найменшому вдиханні повітря

Я відкриваю свою душу Всесвіту

Ти сік моїх квітів

Мій єдиний шлях до щастя

Без сонця твого кохання

Я сліпий і глухий

Ніколи більше на самоті, як раніше

Я відчуваю твоє серце всередині себе

Твої очі завжди пестощі

І твої пальці слова ніжності

Ніщо з нас не зів’яне

В минулі осінні

Наша любов ще може рости

Доказ майбутнього

З нами все ще може статися все

Ти підходить, щоб поцілувати мене

І ці двадцять років тривав лише один поцілунок

З нами все ще може статися все

Ти підходить, щоб поцілувати мене

І ці двадцять років тривав лише один поцілунок