Und immer wieder Schnee - Waldgeflüster

Schnee und immer wieder Schnee

Nacht umschlingt

Stille tönt verzweifelnd

Drohend ruht der Wald

Der Mond reißt Wunden in das Schwarz

Und immer wieder Schnee

Hier ist wieder Größe

Macht pulsiert, resoniert

Hier ist wieder Größe

Dieser Moment lebt

Erbaut ein Monument der Wirklichkeit

Stille zerreißt dies verklärte Bild des Lebens

Schnee zerfetzt es in seine Nichtigkeit

Lässt nur diesen Moment zurück

Schnee und immer wieder Eis, Wald und Wind, erdrückende Nacht

Lebe diesen Augenblick

Ramme meine erfrorenen Hände

In die verrottenden Blätter unter dem Weiß

In die erstarrte Erde

Macht pulsiert, resoniert

Zwei Götter vereint, in Freiheit, koexistent, immanent — füreinander

Gebannt, Gegenstand des Gemäldes

Das Bildnis krallt sich in seinen Rahmen

Hält fest an dieser Reminiszenz

Ich erinnere mich an die Wärme im Schnee

Wenn der Seelenfrost mich wieder ergreift

Zehre von diesem Augenblick, von der Stille die mich zerreißt

Zehre und Zehre und Zehre

Bis der Moment verschwimmt

Zu einer verstaubten Erinnerung zerfallen

Und die innere Kälte wieder um sich greift

Sich in meine Seele krallt, sie lässt nur Leere zurück

Ich trage Frost im Herzen

Сніг і сніг знову і знову

нічні конверти

Тиша звучить розпачливо

Ліс загрозливо мовчить

Місяць розриває рани в чорному

І завжди сніг

Ось знову велич

Сила пульсує, резонує

Ось знову велич

Ця мить жива

Побудуйте пам’ятник реальності

Тиша розриває цей переображений образ життя

Сніг подрібнює його на ніщо

Залишивши лише цю мить

Сніг і знову і знову лід, ліс і вітер, гнітюча ніч

прожити цю мить

Таранити мої замерзлі руки

У гнилі листя під білим

У мерзлу землю

Сила пульсує, резонує

Два боги, об’єднані, у свободі, співіснують, іманентні — один для одного

Заборонено, тема картини

Портрет чіпляється за його рамку

Міцно тримайтеся за цей спогад

Згадую тепло в снігу

Коли душа знову застигне мене

Живи цією миттю, тишею, що розриває мене

Зехре і Зере і Зехре

Поки момент не згасне

Розвівся в запиленому спогаді

І внутрішній холод знову охоплює

Впивається в мою душу, залишає лише порожнечу

Я ношу мороз у серці