Mit welchen Fesseln - Waldgeflüster

Als sich der Herbst noch in gold’nen Lettern

Leben auf den Leib geschrieben hatte

Und sich die Sonne oftmals rettend

Manchmal zaghaft ins Unterholz wagte

Damals sang der Wind noch von Welten die erfüllten

Und Momenten die den Wald aus der Trägheit Griff befreiten

Es gab noch Tage, die ihn in einen warmen Sommerregen hüllten

Und Nächte in denen er entfloh der Einsamkeiten

Leise lauschend konnte manch manchmal des Glücks Gesäng' erahnen

Wie sie sich im Spiel der Winde verfingen

Und die Freudenschreie die sich den Weg durch den Nebel bahnten

Vertrieben die aasenden Krähen mit trägen Schwingen

Heute ist der Wald still und leer

Das strahlende Gold wich einem aschfahlen Grau

Die Äste hängen von des Winters Last träge und schwer

Und ununterbrochen krächzen die Aaare lockend und rau

Was einst war scheint verloren

Der Winter hinterließ den Wald nackt und kahl

Der Quell der Freude strömt im Unterholz verborgen

Doch schmeckt sein einst so süßes Wasser lack und schal

Wohin soll ich mich noch retten

Wenn die alte Welt in Trümmern liegt

Mit welchen Fesseln soll ich mich noch an das Leben ketten

Wenn der Wald schon so lange schwieg

Коли осінь була ще золотими літерами

написав життя на своєму тілі

І часто рятує сонце

Іноді нерішуче заходив у лісок

Тоді вітер ще оспівував світи, що наповнювалися

І моменти, які звільнили ліс з лещата інерції

Були дні, що огортали його теплим літнім дощем

І ночі, коли він тікав від самотності

Прислухаючись тихо, дехто іноді міг вгадати пісню щастя

Як вони потрапили в гру вітрів

І крики радості, що пробивалися крізь туман

Відганяють ворон, які блукають, ледачими крилами

Сьогодні ліс тихий і порожній

Яскраве золото змінилося попелясто-сірим

Гілки мляво і тяжко висять від зимового тягаря

А Аааре каркає привабливо й суворо

Те, що колись було, здається втраченим

Зима залишила ліс голим і голим

Джерело радості тече, заховане в підліску

Але колись така солодка вода на смак плоска і несвіжа

Де я маю рятуватися?

Коли старий світ в руїнах

Які кайдани я маю використати, щоб прикувати себе до життя

Коли ліс так довго мовчав