Karhunkierros - Waldgeflüster

Brich auch, der Sonne entgegen

Sieh dich vor, Vergessen lauert auf meinen Wegen

Mein sanftes Rauschen kündet von künft'gem Glück

Brich auf, und blicke nicht zurück

Vorbei an erquickenden Bächen und trägen Seen

An brüllend reißenden Strömen und stillen Mooren

In des Windes Armen sich wiegende Blätter

Begleiten einen Geist gehetzt vom Morgen

Tritt um Tritt schritt ich voran

Die Gedanken an Gestern verschwammen

Umgeben von des Waldes Stille

Scheint was einst fremd nicht länger zu zählen

Der einsame Pfad trug mich hinfort

Befiel mein Herz und riss es mit sich

Nicht länger kann ich von außen betrachtend

Nach dem inneren Grunde fragen

Das Fremde wich einem tiefen Vergessen

Und ließ nur das Heute zurück

Der mächt'gen Stämme einsam Rufen

Ließ die Grenzen verschwimmen

Des Waldes Herz und das Mein’ge

Schlugen in

Resonierender Stille

Als Eines

Nur noch ein Stück, reiß die Mauern endlich ein

Sei hier, vergiss das Streben deines Seins

Spür die Kraft, die ich dir geben kann

Nur noch ein Stück, schreite, schreite voran

Ich strebe nicht länger nach Zufriedenheit

Oder nach erfüllendem Glück

Für einen Moment riss er die Mauern ein

Und ich konnt sagen: «Ich bin hier»

Nur hier wirst du finden, was du schon lange suchst

Die Grenzen überwinden, die du dir selber schufst

Lausche dem Raunen, welches dich treibt durch den Wald

Schreie dies Mantra, welches in uns widerhallt

Vergesse dich — ich vergesse mich

Spüre dich — ich spüre mich

Atme mich — ich atme dich

Verlange nichts — ich verlange nichts

Перерви теж, назустріч сонцю

Обережно, на моїх шляхах таїться забуття

Мій ніжний шелест віщує майбутнє щастя

Вирушай і не оглядайся

Повз освіжаючих струмків і ледачих озер

На бурхливих потоках і тихих болотах

Листя гойдається в обіймах вітру

Супроводжуйте духа, який мучить з самого ранку

Крок за кроком я просувався вперед

Думки вчорашнього дня затуманилися

Оточує тиша лісу

Те, що колись було чужим, більше не має значення

Самотня стежка занесла мене

Напав на моє серце і змітав його

Я більше не можу дивитися ззовні

Запитайте про внутрішню причину

Дивне поступилося місцем глибокому забуттю

І пішов лише сьогодні

Самотні заклики могутніх племен

Розмито межі

Серце лісу і моє

вбивати

Резонансна тиша

як один

Ще один крок, нарешті зруйнуйте стіни

Будь тут, забудь прагнення свого буття

Відчуй силу, яку я можу тобі дати

Ще один крок, крок, крок вперед

Я більше не шукаю задоволення

Або після наповнення щастя

На мить він зруйнував стіни

І я міг би сказати: «Я тут»

Тільки тут ви знайдете те, що давно шукали

Подолайте обмеження, які ви створили для себе

Прислухайтеся до шуму, який веде вас через ліс

Вигукніть цю мантру, яка резонує в нас

Забуду тебе — забуду себе

Відчуваю тебе — відчуваю себе

Вдихни мене - я дихаю тобою

Ні про що не проси — я нічого не прошу