Der Nebel - Waldgeflüster

Das Land liegt fahl im ersten Licht

Ein weißer Schleier verschlingt die Wälder

Entzieht sie dem klagenden Blick

Und ein Herz wurde kälter

Träge und trüb

Der Nebel klammert sich an die Wipfel

Der Winter feiert seinen Sieg

Und Stille legt sich auf der Berge Gipfel

Und plötzlich verstummt der Ruf

Fern nur noch dr Wälder Gesang

Verzhrend bedeckte sie ein weißes Schleiertuch

Und Hass, Trauer, Sehnsucht verklang

Der Nebel, bedeckte beklemmend das Land

Der Nebel, brachte eine einsame Stille

Nur Nebel, wo einst ein strebend Feuer gebrannt

Nur Nebel, kein Glück, kein Hass oder Wille

Stille, wo sonst rasende Wut

Nur einsame Leere bleibt zurück

Stille, wo sonst der Sehnsucht Glut

Ein Krieger verlor das Feuer im Blick

Verstummt das Echo der Schreie

Zurück blieb nur die Leere

Mein Blick verlor sich in der Weite

Als ich den Wäldern den Rücken kehrte

Doch trugen die Wälder den Willen in sich

Ohne sie bleibt nur Stillstand

Und der Nebel der die Seele bricht

Klammert sich eisig an das Land

Wie gern hört ich wieder den klagenden Gesang

Spürte wieder Leben

Wie gern hört ich wieder des Freudentaumels Klang

Knoten in des Schicksals Fäden

Der Nebel, bedeckte beklemmend das Land

Der Nebel, brachte eine einsame Stille

Nur Nebel, wo einst ein strebend Feuer gebrannt

Nur Nebel, kein Glück, kein Hass oder Wille

Країна бліда в першому світлі

Біла пелена охоплює ліси

Вона відводить жалібний погляд

І на серці стало холодніше

Мляво і хмарно

Туман чіпляється за крони дерев

Зима святкує свою перемогу

І тиша заселяється на гірських вершинах

І раптом дзвінок припиняється

Далеко тільки спів лісу

Біла вуаль спокусливо вкривала її

І згасла ненависть, смуток, туга

Туман гнітюче вкрив землю

Туман приніс самотню тишу

Лише туман там, де колись палав жахливий вогонь

Тільки туман, ні щастя, ні ненависті, ні волі

Тиша, де інакше вирує гнів

Залишається лише самотня порожнеча

Тиша, де інакше туга вугілля

Воїн втратив з поля зору вогонь

Заглушити відлуння криків

Залишилася лише порожнеча

Мій погляд загубився вдалині

Коли я повернувся спиною до лісу

Але ліси несли волю в собі

Без них тільки стагнація

І туман, що розбиває душу

Прилипає крижаним до землі

Як радо я знову чую жалібну пісню

знову відчув життя

Як радісно я знову чую звук екстазу

Вузли в нитках долі

Туман гнітюче вкрив землю

Туман приніс самотню тишу

Лише туман там, де колись палав жахливий вогонь

Тільки туман, ні щастя, ні ненависті, ні волі